Глава 3.3

Коли двері комори знову відчинилися, пропускаючи чергового візитера з світу демонів, я вже, одягнена у джинси і вільну футболку, дивилася у вітальні телевізор. Жінка, яка пройшла повз двері кімнати, навіть уваги на мене не звернула, наче тут нікого й не було. І я зітхнула з полегшенням. Схоже, Астарт не збрехав. Ніхто більше мене не чіпатиме. Та й напад Зепара – всього лише прикрий випадок, спровокований моїм зовнішнім виглядом. А отже, варто лише бути обачною, і в подальшому нічого подібного не відбудеться.

Стиха наспівуючи, я приготувала собі вечерю з продуктів, які знайшлися в холодильнику. Потім, уплітаючи овочеве рагу, ловила себе на тому, що посміхаюся. Вперше за довгий час. Безтурботно і радісно. Ліниво помітила, що вхідні двері знову грюкнули. Повернувся черговий візитер, щоб відправитися додому через портал. Дивно, але їм навіть не потрібно було відкривати двері. Вони якось самі проходили. Мабуть, і вхідний замок був якимось магічним.

Коли на порозі виникла знайома світловолоса фігура, посмішка все ще грала на моєму обличчі.

– Настільки рада мене бачити, крихітко? – осклабився Зепар.

Куточки моїх губ негайно поповзли вниз, і я інстинктивно напружилася.

– Смачно? – промуркав він, наближаючись до мене. – Почастуєш?

– Не думала, що демонам подобається наша їжа, – буркнула я.

Після того, як переконалася, що захист Астарта охороняє від будь-якої небезпеки, блондин уже не лякав так сильно. Але все одно я його побоювалася.

– Багато людських слабкостей притаманні й демонам, – посміхнувся він, безцеремонно сідаючи на стілець поруч зі мною. Ще й підсунувся ближче, так що наші тіла торкалися одне одного. Я мимоволі відсахнулася. – Боїшся? – видихнув він мені в саме вухо.

– По-моєму, бос сказав вам, щоб ви до мене не наближалися.

– Ні, – посмішка блондина стала ще ширшою. – Він сказав: «Ще одна така витівка – і пошкодуєш». Такої витівки більше не буде, – він зробив акцент на слові «такої».

Обурена, я навіть не знайшлася, що відповісти. Просто ловила ротом повітря, не в силах підібрати підходящих слів. А демон раптом зловив мої губи своїми і знову припав до них. І судомний крик потонув у його поцілунку. На щастя, чари свої він більше не залучав, і я могла чинити опір. Неймовірним зусиллям вдалося відштовхнути нахабу. Я одразу схопилася на ноги, перекинувши стілець, і кинулася до спальні. Не знаю, що збиралася там робити. Може, в портал закричати і Астарта покликати. І взагалі, чому він сам не з’являється?! Або його захист перестав працювати?

Стоячи перед розчиненими дверима звичайної комори, без всяких там тунелів в інший світ, я безнадійно дивилася туди. За спиною почувся тихий сміх Зепара, який пішов слідом за мною.

– Ти навіть сама не можеш портал активувати! Я все ж таки був правий. Сил відьми у тебе немає.

Я різко розвернулася і схрестила руки на грудях, прагнучи поглядом висловити все, що відчуваю зараз.

– Не смійте мене торкатися! – випалила з обуренням.

– А якщо мені це подобається? – посміхнувся він, повільно ступаючи до мене. Його хода зараз як ніколи нагадувала котячу. Плавні заворожуючі рухи. І одяг байкера на очах перетворювався на той, що я бачила на ньому раніше. – Ти так мило сердишся...

– Не підходьте... – прошепотіла, відчуваючи, як страх захльостує все сильніше.

– Тобі не треба мене боятися, крихітко, – проігнорувавши моє прохання, промовив він, опинившись зовсім близько. Потім різким рухом притягнув мене до себе й притиснув до стіни. Завівши мої руки над головою і утримуючи їх однією долонею, другою повільно став просуватися по моїй щоці вниз. – Я так сильно налякав тебе? – видихнув він мені у вухо, від чого по шкірі розсипалася низка мурашок.

– Думаєте, я зовсім дурна? – пискнула я. – Ви ж з мене енергію пили! Або життя... Не знаю, що, але точно нічого хорошого не робили!

Почувся неголосний сміх.

– Я лише спробував... І ти дуже смачна... Така свіжа, чиста... Але зараз мені хочеться зовсім іншого.

Усвідомивши, що він має на увазі, я з обуренням рвонулася, намагаючись звільнитися з полону його рук. Марно! Це лише викликало новий знущальний смішок. Ну де ж Астарт?! Чому не з’являється, щоб покарати того, хто найобурливішим чином проігнорував його наказ? Або захист спрацьовує лише тоді, коли моєму житті загрожує небезпека або завдають фізичної шкоди? А те, що збирається зробити зі мною сексуально стурбований демон, шкодою не вважається?!

Від цієї думки потемніло в очах, і я розкрила рота, щоб заволати. Зепар негайно накрив мої губи своїми, долаючи опір жадібним поцілунком. І тоді я зробила вигляд, що скорилася. Удавання, не раз випробуване на Андрії, чудово згодилося. Переставши смикатися, я обережно відповіла на поцілунок. Негайно відчула, як слабшає натиск, і моїм рукам дозволили вислизнути.

Мабуть, Зепар чекав, що я обійму його. Але я щосили штовхнула його в груди, а ногою, зігнутою в коліні, зарядила в те місце, яке явно вже демонструвало надмірну активність. Демон охнув і відпустив. Йому знадобилося всього кілька секунд, щоб прийти до тями. Куди там нашим людським чоловікам до нього?! Але мені вистачило цього часу, щоб відчайдушно заволати, відчинивши двері комори: