Глава 2.

Аня

Сірий Вовк мені сподобався. 

І не нав'язується, і без зайвих слів мене розуміє. Про рівень його героя я просто мовчу - він вищий за мене на 10 рівнів, володіє мечем правосуддя ідеально, книга магії майже прокачана на повну, коротше, всі скіли на вищому рівні.

Цікаво, чому він сьогодні мені запропонував разом побити чудовиськ, і ще завтра ... може запропонує одружитися? Це було б заманливо, я мрію пройти турнір, але для цього треба бути в шлюбі, а підходящих кандидатів я не знайшла. До мене липнула всяка бездарна шушваль з пропозиціями про партнерство. Ні, дякую, тоді краще зовсім без турніру.

- Аню, вимикай вже свою гру, завтра рано прокидатися, а у нас ще тест на проходження в команду з кібербезпеки університету. Як же я туди хочу потрапити! Це такий крутий досвід, нові знання і репутація! - Іра мрійливо обняла подушку.

Ось кого можна вважати ще більшим задротом, ніж мене, в плані навчання, так це Ірку. Вона ходяча машина для написання кодів, вже на першому курсі у неї дві свої програми, які вона продала за пристойні гроші. І хлопець зовсім не перешкода. Просто якщо дівчина захопилася якоюсь нової темою, то вона з головою поринає і поки не вивчить не заспокоється, хлопець просто чекає, коли його кохану відпустить. Впевнена, її чекає блискуче майбутнє.

- Не знаю чи хочу я спробувати себе ... - у мене були сумніви на цей рахунок. Кібезбезпека - це не повністю моя спеціальність, я планую бути тестувальником і можливо оцінювачем, чи варто розпоруватися, адже буде менше часу вистачати на основне навчання.

- Ти що? Спробуй! Відмовитися завжди можна! - Свєта теж планувала завтра піти на тест, хоча я не вірила, що вона пройде. Рівень у дівчини був посереднім, якщо чесно. Ну, її влаштовувало, а мені все одно, головне, що людина хороша. Вона ж мені подруга, а не співробітник. Хоча ми з Ірою її постійно змушуємо вчитися, не втрачаючи надії виростити такого ж задрота.

Швидше за все дівчата мають рацію і треба пройти тест, хоча б заради інтересу. 

- І так. Почнемо, - вимовляє викладач і на моніторі з'являється перше питання.

Ну, поки що все легко і дуже логічно. Більше схоже на логічні і математичні завдання, які я в школі розв’язувала. Навіть на олімпіаду з логіки їздила, посіла перше місце по місту.

Впоралася найпершою, перевела комп в сплячий режим і вийшла. Ну ок, подивимося на результат.

Через пів години до мене приєдналися дівчата і ми пішли в бібліотеку.

- Які ж важкі завдання! - Світлана була в поганому настрої і голосила всю дорогу, як їй не пощастило і що питання їй попалися складніші, ніж у нас. Хоча вона парочку згадала, у мене такі ж були і в Іри. Ну  добре, ми слухали і підтримували подругу, але швидше за все, питання у всіх були однаковими.

У бібліотеці я повністю занурилася у вивчення домашнього завдання і не відволікалася ні на що близько трьох годин. Іра теж сиділа і захоплено писала код, а Світлана зітхала і дивилася по сторонам.

- Дівчатка, я так їсти хочу, може вже в кімнату повернемося? - не витримала подружка.

- Так, довго сидимо вже, мені ще з Ігорем сьогодні ввечері зустрічатися, а я захопилася зовсім, - Іра встала і почала збирати речі. 

- Я ще трохи залишуся. Хочу пограти в Небожителів, о 16:30 починається бій.

Дівчата пішли, а я відкрила свою гру і потихеньку занурилась в онлайн-світ.

- Привіт, - пише мені Сірий Вовк.

- Привіт, - відповідаю я.

- Ти готова до бою з чудовиськом через 10 хвилин? - я подивилася на годинник, ого вже 16:20.

- Ну звичайно, - легко відповіла.

- Хочеш я тобі дам обладунки Бога? У мене є в резерві, - запитав мій онлайн-товариш.

- Дякуб! З вдячністю прийму, - відписалась Вовкові, помилкова скромність ні до чого, я за цими обладунками полюю вже два тижні, але кожен раз попадається щось інше. Може і йому що-небудь запропонувати натомість?

- Вовче, а я натомість хочу тобі передати квітку лотоса. Тільки не відмовляйся, будь ласка, за рахунок неї наш груповий рівень пошкодження і бойового духу подвоїться і це допоможе в битві, - написала чергове повідомлення. За цією квіткою я теж вела полювання не один тиждень, але чим вище рівень, тим сильніше він підвищує скіл, тому мені не шкода.

- Дякую! - Вовк і не думав відмовлятися. - Ну що, починаємо?

- Ок. Веди. - відповіла я і ми пішли в рейд.

Дві години пролетіли непомітно. Ми піднялися на два рівня, отримали в нагороду унікальні артефакти і навіть почали будівництво нового будинку.

- Мені пора, приємно було разом пограти. Дякую за лотос. До завтра, Кішко, - прийшло чергове повідомлення від Вовка.

- Бувай, Вовче, - ще вирішила полазити трохи по грі, подивитися нові землі і чудовиськ, запланувати бої на завтра. 

Алекс

Я приємно провів час в грі, відпочив, пора взятися за підготовку до змагання з кібербезпеки. В цьому році я капітан команди, тому і вибір серед претендентів залишили на мене.