7. Антон

Як вона посміла?! Ще жодна жінка не дозволяла собі такого. Взяти і зникнути без попередження... Просто піти "по-англійськи" не прощаючись. Навіть не залишивши свого номеру телефону чи адреси готелю. Зазвичай, так робив тільки Антон.

Та Віола точно не була простою "жінкою на одну ніч", це було щось значно більше. Щось таке, чого Антон не відчував ніколи раніше, до зустрічі з нею. Між ними наче був якийсь "невидимий" зв'язок...

Вони з Віолою прекрасно провели незабутню ніч. А коли Антон прокинувся вранці - один на пляжі від ранкової прохолоди, навіть її сліди вже змили хвилі. Залишився лише солодкий аромат і її пояс з тонкої тканини, прикрашений морськими мушлями...

Схоже, час навідати татуся в Україні! Адже, ми з ним так давно не бачилися. Сподіваюся, він сумував за мною!

В його голові вже назрівав божевільний і підступний план під назвою: "Спіймати Русалку". Від мене вона точно не втече!

Цього ж вечора він одразу повідомив Едді та Стеллі, що їде в Україну. Це їх дещо збентежило. Його мама теж була в шоці:

- Синку, може ти ще передумаєш? - запитала його Неллі.

- Ні, я вже вирішив! Через два дні, я лечу в Київ. - запевнив її Антон.

- Але ж, ти зовсім не ладнаєш із татом. - його маму це хвилювало найбільше. - Він хоч вкурсі, що ти приїдеш?

- Його це не має хвилювати! Я поживу в готелі!

- Він всеодно дізнається і захоче з тобою зустрітися!

- Мені байдуже!

- Так, не можна!

- Чому? Хто мені заборонить? Я давно вже - дорослий хлопчик, мамо!

- Але ж - він твій батько!

- То й що?

- Ти ж хотіла онуків? Можливо в Україні, на мене чекає справжнє кохання.

- Онуків..? Але, в мене вже є! - його мама помітно нервувала і дещо знітилися.

- Стоп! Щось я не зрозумів!

- Тобто... Я мала на увазі, що в Альберта уже є онук! А так, як його законна дружина я, то фактично - я теж його бабуся. - Боже, що я верзу. Ляпнула перше виправдання, що придумала. Ледь не розповіла йому про Святослава. Ольга мене за це вб'є! Я заприсяглася її, що ніколи не розкажу про це Антону!

- Але, "кров-не водиця", як говорила завжди ти! Раніше, тебе сильно турбував цей факт, хіба ні? Що змінилося тепер?

- Можливо, я постаріла... Чи порзумнішала... Забудь!

- Не верзи дурниць!

- Добре, сину, їдь! А після повернення, я  зможу сказати тобі своє улюблене: - Я ж казала, а ти мене не слухав! - його мати твердо була переконана, що так і буде.

- Цього не буде! - холодно відрізав він і вийшовши з маминого будинку, сів в своє авто і направився в офіс. Йому ще треба було, завершити деякі термінові справи.

Можливо, це звучало дико і я раніше до цього нічого подібного не робив. Просто так взяти і кинути всі свої важливі справи, через якусь жінку... Господи, звичайну жінку! Всі світові біди й проблеми через звичайних жінок, навіть Троя згоріла через Єлену Прекрасну...

Але ні, це точно не про Віолету! Вона була, не просто якоюсь там звичайною жінкою! Вона була тією жінкою, яка вкрала його серце, всього лише за одну ніч. Найпрекраснішу ніч в його житті! Йому здавалося, що у них так багато спільного. Вона була такою цікавою і багатогранною, йому хотілось щодня вивчати її нові сторони. А ще, вона була схожа на ту жінку, яка снилася йому, ледь не щодня... Яка приходила і тривожила його сни... То хто ж ця Віолета Лисиця, насправді? - Хитра й підступна жінка, яка тихо підкрадається і краде чоловічі серця? Чи просто прекрасна водяна німфа, саме так вона виглядала тоді на показі? Він весь вечір за нею спостерігав. Вона тоді трималася так впевнено і почувала себе, як риба в воді. Хоча у подібне середовище, як з'ясувалося пізніше, вона потрапила вперше...

Він відігнав від себе думки про неї. Зараз мені потрібно думати лише про роботу. Сьогодні фінальне слухання по справі Меліси і я маю виграти суд. Не дарма ж, я працював над цією справою майже рік. Розгляд решти справ, він відклав у глибоку шухляду полиці, яку закрив на ключ... І невідомо, коли він знову її відкриє... Адже завтра у нього літак на Київ. Його секретарка - Тереза , вже забронювала призедентський люкс в найкращому готелі міста на тиждень. Він зробив ковток віскі з льодом "для сміливості", взяв свою теку з матеріалами справи і вийшов з свого шикарного кабінету із видом на "Brickell Avenue".

Він вже сидів в бізнес-класі літака, пив чорний еспрессо і читав якийсь журнал, коли в поле його зору потрапило інтерв'ю... Її інтерв'ю... Швидко пробігши поглядом його рядки, він зупинився на питанні: "Чи вільне ваше серце зараз? - Так, моє серце зараз вільне, але всі мої думки займає один-єдиний чоловік... - він відклав журнал, не перегорнувши сторінку, і не прочитавши продовження - ...і це - мій син, якого я просто обожнюю! Його серце ледь не вирвалося із грудей, невже вона мала на увазі його, адже дата інтерв'ю була одразу на наступний день, після їхньої ночі проведеної разом...

***

Тим часом в Маямі, його мати Неллі набрала номер Тимофія і повідомила, що його "улюблений" синок, відправився в Україну. Чим натрапила на шквал звинувачень, "типу": - Як ти могла його відпустити? Ти ж знаєш, що це може погано закінчитися... І вони знову посварилися, що було для них звичною справою...

Коли літак приземлився у Києві, а Антон вийшов із нього - Анфіса, вже чекала біля входу в аеропорт його:

- Привіт, братику! - його молодша сестра завищала від радості і кинулася до нього: - Я така рада тебе бачити! - вона чмокнула його в щоку і ледь не задушила в обіймах.

- Анфіска? Що ти тут робиш? - він теж обійняв її: - Я теж тебе радий бачити! Але, можна трохи легше, ти зараз мене задушиш! - він булькнув її на вухо.

- Ой, пробач! Останнім часом, я така емоційна...

- Це зовсім не схоже на тебе... - перед ним стояла вже зовсім не та маленька розбещена дівчинка, яка робила що хотіла... Це була вже доросла красива жінка... Він сказав би, що навіть дуже серйозна. Вони не бачилися десь років з 2.