6

Ми зіштовхуємося з Пашею поглядами. Я ковтаю застряглий шматок.

І цієї миті Олексій, який сидить поруч, злегка штовхає мене. Ложка в руках сіпається. Гарячий суп падає прямо на блузку й обпалює крізь тканину. Я схоплююся.

— Ой, вибач, Таню, — Олексій схоплюється разом зі мною й хапає серветки зі столу.

— Нічого страшного, — намагаюся звести все на жарт.

І здригаюся, коли він торкається мене. Перехоплюю серветки з його рук і починаю сама витиратись.

— Мені так незручно, — бубонить він поруч, зазираючи мені в очі. — Я ж не зіпсував твою кофтинку?

— Все нормально. Відперу, — кажу, аби заспокоїти його.

А то, судячи з метушливих рухів, хлопець і справді хвилюється за мою «кофтинку» більше, ніж я. Хоча сама не знаю, чи вдасться відіпрати цю пляму з тонкої тканини. Може, й ні…

— Може, тоді відпустити вас зі стажування на сьогодні, Тетяно? — лунає наді мною твердий голос Паші.

Тілом пробігає тремтіння.

Аромат парфумів Паші огортає мене, коли він опиняється поряд. Я підіймаю на нього погляд. Його очі темніють. Але в мене наче відключається сприйняття реальності. Бачу лише Пашу. Але не можна так дивитися на нього. Не треба, щоб він зрозумів, як я реагую на нього.

Мені коштує величезних зусиль відвести погляд від свого колишнього. Дивлюся йому за спину, де маячить незадоволена Свєта. Вона невдоволено кривиться і випинає губи.

— Ні, що ви, — опановую себе. — Це мій перший робочий день. Ну, точніше, стажувальний. Я не збираюся його пропускати. А з плямою потім розберуся. В разі чого, здам у хімчистку.

Паша дивиться на мене дуже дивно. І я раптово згадую, що саме з хімчистки розпочалося наше знайомство. Точніше, з того дня, коли я в університетській їдальні випадково штовхнула його дівчину, і та вилила каву собі на шовковий топ від відомого бренду.

Це сталося під час останніх іспитів. Я тоді була на першому курсі, а Паша закінчував четвертий. Того дня він мав обрати: летіти зі своєю дівчиною до США на стажування чи залишитися вдома заради примарної кар’єри футболіста.

Він залишився. Шантажем змусив мене піти з ним на матч просто на зло своїй дівчині.

А потім закрутилося…

— Перший день завжди складний, — каже Паша і пропалює поглядом мої груди. Саме в тому місці, де волога тканина стала прозорою, і під нею проявилося мереживо бюстгальтера. — На третьому поверсі є магазин жіночого одягу. Сходіть із Настею, вона придбає вам нову блузку коштом фірми. Зрештою, це ж наш працівник був таким незграбним.

Він впритул дивиться на Олексія, і той знічується під його поглядом.

— Павле, — за спиною Островського лунає жалібний голос Свєти. — Нумо вже сядемо!

Але він навіть не реагує на неї. Наче чекає від мене відповіді.

— Нічого, я обійдуся, — натягнуто усміхаюся. — Не варто за мене хвилюватися.

— Я хвилююся рівною мірою про весь свій персонал, — рівно каже Паша.

Ага-ага, особливо про Світлану. Вже вона рівніша всіх рівних!

Тим часом Олексій наче відчув щось. Мовчки забрав свою тарілку й відсів від мене. Боїться ще раз облити? Чи злякався гніву начальства?

— Смачного, — Паша кидає на мене ще один погляд.

— Смачного! — синхронно Настя та Олександр.

Я мовчу, Олексій щось бубонить і квапливо втикається у свою тарілку.

Павло йде разом зі Свєтою. Я дивлюся йому в спину, доки вони не сідають за столик у самому кінці зали.

— Хух, хоч видихнути можна, — Настя махає серветкою, наче в їдальні спекотно.

— А що таке? — невтямки дивлюся на неї.

— Павло Сергійович дуже суворий начальник, — пояснює вона.

— Ага, он клієнта переманили, то він усім премії скасував, — вставляє Олександр.

У мене очі округлюються.

— Нічого собі.

— Так, у нас же ще й відсотки від угод, крім окладу. Вважай, що на половину зарплати покарав.

— Але загалом нормально працювати?

Щось я вже хвилююсь. У когось переманять клієнта, а покарають весь офіс із солідарності?

— Звісно, — веде далі Настя. — У нас тут і тренінги, і навчання, і страхування. Весь пакет.

— Так, мені про це говорили.

— У нас навіть садок корпоративний. Є дітки? — вона з цікавістю дивиться на мене.

— Донька є, — зізнаюся тихо, щоб Паша випадково не почув. Хоча він напевно побачить мої документи. — Але вона вже в другий клас піде цього року.

— Ну теж чудово! У нас для школярів є різні програми. Можна навіть репетитора оплатити, користуючись з бонусів.

— Яких бонусів? — не розумію.

— Я тобі потім дам буклет, почитаєш. Це корпоративні бонуси, нараховуються за активну роботу. Загалом, ми тут одна сім’я, ну, крім декого, — Настя кидає виразний погляд у бік Паші. — Зі Свєткою будь обережнішою, вона стерво, яких пошукати. Дурна як пень, але злопам’ятна. Лялька силіконова.

— Це на швидкість не впливає, — багатозначно пирхає Олександр.

Вони з Олексієм обмінюються нахабними посмішками. Настя червоніє, я невтямки кліпаю.

— Вона його коханка, — пояснює Настя, ловлячи мій здивований погляд.

Тепер червонію і я. Кров різко приливає до щік, а потім там само різко відходить. У роті з’являється гіркота.

Я здогадувалася, яка тут ситуація. Але все-таки виявилася не готовою це почути. Важко усвідомлювати, що чоловік, за якого ти збиралася заміж, кинув тебе заради іншої.

А, власне, чого я хотіла? Щоб він усі ці роки зберігав мені вірність? У нього своє життя, може бути з тим, з ким захоче. А мені час згадати, що в мене своє життя.

— Тань, у тебе соус на підборідді, — Олексій нагадує про себе.

Він простягає мені серветку, але я вирішую, що годі жити минулим. Усміхаюся йому:

— Витри, будь ласка, щоб я не розмазала.

Хлопець обережно проводить серветкою в мене під губами. А я ловлю на собі темний погляд Островського.

Весь цей час Паша майже не зводив очей із нашого столика.

Після обіду ми повертаємось на свій поверх. Я відразу прямую до вбиральні, де намагаюся відмити пляму на блузці, але швидко розумію, що не допоможе.