Глава 3

Я прокинулась від дзвінка будильника. Так не хотілося прокидатись, але потрібно, сьогодні потрібно не запізнитися. Я відкрила повільно очі і дивилася декілька хвилин на стелю, потім вирішила встати. Олександра в цей час солодко спала. Я пішла в душ, і вже одягнулась. Сьогодні вирішила одягнути чорну джинсову спідницю і клітчасту рубачку, волосся зібрала в пучок, а на ніжки білі кросівки. Подругу довелося збудити, так як вона сама і не збиралась прокидатись. Ще та соня.

- Ну ще декілька хвилинок,-вмовляла Олександра, але я була не похитна, будила до тих пір, допоки вона остаточно не прокинулася. 

- Ну ось, ти в мене стільки часу зайняла, що я тепер запізнююсь,-промовила я.

- Нічого, я впевнена що ти встигнеш, але для початку я маю тебе про дещо попередити,-почала говорити подруга.

- Ні, я вже й так запізнююся, давай після навчання,- поцілувала її в щічку, і швидко вибігла з кімнати.

На пару я прийшла як раз вчасно, ледь не запізнилась. Як тільки я зайшла в аудиторію, всі погляди були прикуті до мене, дехто почав перешіптуватися. Ну ось, тепер через ту Анастасію, мене будуть всі ненавидіти, чудово. Я сіла на вільне місце, виявилось що так півдня і просиділа одна.

Після половини дня, я вийшла на вулицю, була тепла погода, і сонце сліпило очі. Я сіла на вільну лавку, що знаходилась під деревом, тут було не так спекотно як на сонці. До цього я взяла собі свою улюблену каву, ірландське віскі, добре що тут воно є.

Оглянула поглядом всіх студентів, всі розмовляли, сміятися, дехто сидів читав книгу, життя студентів, одним словом. І ось мій погляд наткнувся на одну групу студентів, вона відрізнялася від інших. Там я побачила знайомі мені обличчя, була Анастасія та Артур, потім до них приєднався і Віталик, до речі сьогодні він цілий день був поруч біля Анастасії, а зі мною навіть не привітався, нічого я переживу. Вони щось дуже емоційно обговорювали, але що, я почути не могла, була дуже далеко від них. Несподівано до мене підійшла група з трьох дівчат.

- Ей, як тебе там, вирішила відбити Артура у Насті?-звернулася до мене одна з дівчат.

-Я взагалі то Дарина, і мене зовсім цей ваший Артур не цікавить, можеш його хоч і собі забрати,-промовила я у відповідь.

- Ну так, звісно, не цікавить він тебе,-і вони почали сміятися,- та всі вчора бачили як він тебе не цікавить. А потім щей так разом, в обіймах, впали в басейн, було дуже цікаво за цим спостерігати. Цікаво лише одне, чому ти його одного потім залишила, такого красунчика залишати одного не можна.

- А то Анастасія його вже залишила, то ти й часу не витрачала,-перебила її інша дівчина.

- Взагалі, він сам до мене почав чіплятися, а не я до нього, і басейн, це була випадковість,-пояснила я,-і взагалі, мені вже потрібно йти,- я зібрала свої речі і пішла.

- А так цікаво почали говорити,-сказала одна з дівчат. 

По дорозі назад, в універ, я прислухалася до розмов, і всі обговорювали вчорашній інцидент на вечірці, а тобто те, що сталося зі мною, тепер я була в центрі уваги. І як я вчора не помітила того, що всі лише за нами і спостерігали.

Інший кінець дня я лише про це і думала, і це здається було саме тим, про що хотіла мене попередити Олександра. Чому я лише тоді її не послухала? Але вже все, час назад не повернути.

В кімнату я зайшла дуже втомленою, і все ще думаючи про вчорашнє. Олександри ще не було на місці, тому я вирішила зробити домашню, бо її ніхто не відміняв. Через дві години у кімнату увійшла моя сусідка, з пакетами в руках.

- Забери їх швидше, бо вже сама їх нести не можу,-поскаржилась дівчина.

Я швидко піднялась, забрала пакети, і поставила на її ліжко. 

- Що ти вже накупувала, ще й так багато,-запитала я.

- Я обновляла свій гардероб, бо в мене вже всі старі речі, потрібно було це швидко виправити,-почала пояснювати подруга,-а ще зайшла й купила нам суші, ти ж надіюся таке любиш?

- Ну, чесно кажучи, я ще такого не куштувала,-відповіла я.

- Ого, тоді сьогодні це виправимо, гарантую що тобі все сподобається,-почала говорити подруга,-але спочатку, я покажу свої покупки.

-Добре, я вже як раз закінчила з домашнім завданням, тому я вся твоя,-з цими словами я посміхнулася.

Ми разлядали її покупки. Потім вирішили подивитися разом фільм, і їли суші, як виявилося, вони і справді були смачними, мені сподобались. І потім я вирішила запитати у Олександри: 

- Як вчора пройшла вечірка? Бо я майже відразу пішла,-промовила я.

- Так, всі знають про те, що ти відразу пішла,-почала говорити подруга,-потім майже лише про той випадок і говорили, а Анастасія, була ну дуже зла. Ще б пак, її хлопець з новою подружкою.

- Ніяка я йому не подружка,-обурилася я,-і вони не лише тоді говорили, але й сьогодні цілий день.

- Я так і думала, я хотіла тебе попередити, але ти швидко пішла, я не встигла,-і невже геть всі лише про це й говорять?

- Так, сама не очікувала, і ти хіба не знаєш?,-поцікавилась я.

- Ні, я сьогодні в універі не була. Але ти мене збудила не дарма, я погуляла добре, я потім ще й по магазинах пройшлася.

- Ну ти даєш, а як же навчання?,-здивувалася я.

- Воно нікуди не втече, ще встигну,-відмагнулася подруга.

Ми ще довго розмовляли, і лягли пізненько. На наступний день, як не дивно, мені вдалося легко прокинутися, і Олександра також вирішила сьогодні відвідати універ. Ми швидко зібралися, і до початку пар було ще трішки часу, вирішили зайти в кафе, яке знаходиться поруч з університетом. Я взяла свою улюблену каву, а Олександра - лате. 

Ми сиділи розмовляли, подруга розповідала про універ, а я уважно її слухала, запам'ятовуючи кожну деталь, думаю, воно мені може знадобитися, бо ще не відомо що буде по переду.

- Слухай, я відійду на хвилинку, зачекаєш мене,-промовила Олександра.

- Добре, але тільки швидко, бо скоро почнуться пари,-попередила я.

- Окей, я скоро.

Олександра пішла, а я спостерігала за видом із вікна. Навпроти був невеликий парк, за вікном всі кудись спішили, хто на роботу, а хто на навчання. Я згадала про Артура, навіть не помітила як мої думки повернулися у той день. Так, я була зла на нього, але ті поцілунки, я не могла забути, вони були якісь особливі.