Мій найліпший ворог

Глава 5

Я тихо увійшла в кімнату, Сандри там ще не було, і я видихнула з полегшенням, сьогодні не доведеться пояснювати свій вчинок. Потім згадала про навчання. Точно. Я ж навіть не готова до завтрашніх пар. Швидко сіла це виправляти. Над підготовкою до завтрашнього дня я сиділа годин дві, але за цей час моя сусідка так і не повернулася. Лише надіслала повідомлення. "Хай) Я зараз на одній вечірці, якщо хочеш можеш ти також прийти. Тільки напиши, і я скину адрес. А якщо ні, то не хвилюйся, зі мною все добре. До завтра)" Ну що ж, пояснення відкладаються на завтра, а зараз спатки.

Прокинулася я від того, що хтось увійшов у кімнату. Це була Олександра, і я так зрозуміла, що вона саме тільки повернулася з вечірки.

- Доброго ранку, ти саме тільки повернулася,-почала я перша розмову.

- О, а ти вже не спиш, чому?-хотіла перевести тему подруга.

- Так як ти зайшла, будь-хто прокинеться,-посміхнулася я.

- Ну, ти цей, вибач. Не хотіла тебе збудити, це я й так тихенько зайшла.

- Ну добре, як вечірка пройшла?-запитала я.

- О, вечірка була просто супер! Шкода що тебе не було. До речі, що ти вчора робила?-ну ось, саме цього питання я найбільше боялась.

- Ну, готувалася до пар,-відповіла я, з надією, що сусідка не почне запитувати ще щось.

- А прогулянки з Артуром я надіюся не було?-ого, вона згадала про це.

- Ну,-протягнула я,-була.

- Добре, що тобі ще говорити. Але скажу одне, ти дуже вперта,-з цими словами ми разом засміялися,-і як же прогулянка пройшла?

З цим питання я почала розповідати цілу історію нашої прогулянки. По закінченню, Сандра була трішки здивована і їй це явно не подобалось.

- І це все тобі сподобалось, зрозумію. Та він майстер обманувати дівчат.

- Та ну, Саш, а раптом я справді йому сподобалась, хіба так не може бути,-з надією запитала я.

- Ну ти й смішна, звичайно не може. Він синок багатого татуся, і думає лише про себе, і те що йому потрібно. Схаменися поки не пізно,-хотіла до мене достукатися подруга, але ці слова мене лише розізлили. Чому я маю її слухатися?  Я бачила як він до мене відносився на прогулянці, і я йому вірю. 

Я швидко встала з ліжка і почала збиратися, подруга мені ще щось говорила, але я її вже не слухала. Вона не підтримує моє рішення, це все що потрібно було мені знати, якщо не підтримує, отже все, не буду їй нічого розповідати. Це моє життя, що хочу, те й роблю, і байдуже що можу пізніше пожаліти.

- Я в універ, побачимося у вечері,-на останок кинула я і вибігла з кімнати. 

Було ще рано йти на пари, я знала, але залишатися і слухати виховну лекцію і настанови він Олександри, я не збиралася. Думала не довго що робити, я пішла в кафе, де вчора були з Артуром.

Зайшовши в середину, я помітила що столик за яким ми вчора сиділи, був вже зайнятий, тому я сіла поруч. Була там до початку пар, а потім пішла в універ.

На вході до універу на мене чекав сюрприз. Як думаєте хто там стояв? Правильно, Анастасія зі своєю подругою.

- Ну привіт,-почала вона перша розмову,-як тобі вчорашня прогулянка?

- Чудова, а ти що ревнуєш? Що він гуляв не з тобою?-почала говорити, радіючи що він дійсно, гуляв не з нею, а зі мною.

- Ти що, ревную,-вона з подругою почали голосно сміятися,-знаєш, була б на твоєму місці якась інша дівчина, то так, можливо б і ревнувала, але до тебе, звісно ні,-це звучало дуже образливо.

- Настю, навіщо ти взагалі з нею розмовляєш?-почала говорити її подруга. Її здається звали Таєю. Вона була середнього росту, темне волосся, і одягнена зі смаком. Так біля них я і поруч не стояла. Потрібно буде це виправити, промайнула така думка в мене в голові.

- А знаєш, ти права. Далі буде цікавіше,-і на її обличчі з'явилася хитра посмішка,-ну ми пішли на пару, а ти, як хочеш, дозволяю і сьогодні запізнитися, а ще краще, взагалі не прийти.

- Ти розпорядження мені віддавати не будеш, як захочу так і зроблю. А можливо і взагалі, почну зав'язувати з Артуром більш теплі відносини,-остання фраза вилетіла сама по собі, я тільки пізніше зрозуміла що я сказала. 

Настя було вже повернулася, і хотіла щось сказати у відповідь, але подруга її потягнула мало не силоміць на пару.

Дивно, я думала що вона мені все волосся вирве за Артура, а тут просто розмова. Так не з найкращих, і моя фраза її зачепили, але все ж, це якось дивно. День пройшов доволі швидко, Анастасія лише іноді кидала на мене хижі погляди, але нічого не говорила і не робила. Цікаво, що вона задумала? А може все таки помудрішала і вирішила хлопця не тримати силоміць? Хм... Не знаю, з часом побачимо. 

Після пар я зустріла Сандру, вона кудись йшла з подругою, напевно, не знаю її.

- О, Даш, йди сюди,-помахала мені рукою дівчина.

- Привіт, я Мія, а ти Даша, так?-почала говорити подруга Олександри.

- Так, Даша. Приємно познайомитися, Мія.

- Взаємно.

- Так познайомилися, а тепер до справи. Це моя одногрупниця, якщо що. Ми збираємося кудись піти посидіти, ти з нами?-запропонувала сусідка,-Говорю відразу, відмова не приймається.

- Тоді навіщо запитувати, так, я з вами.

Ми потім пішли кудись, куди я не знала, вела нас Мія. Але це були ще не знайомі мені вулиці, і чим далі ми йшли, все менше було народу. В якийсь час я почала хвилюватися, бо вже почало темніти, а мене вели невідомо куди. І навіщо тільки я погодилась? Промайнула така думка у голові. 

- Ну ось, ми прийшли.

Перед нами був не примітний нічим будинок, куди ми взагалі прийшли?

-Обіцяю буде весело. Ви це запам'ятаєте на довго, ну або не запам'ятаєте,-вона посміхнулася,-але буде весело, це точно,-вона підморгнувши повела нас в середину.

В середині був якийсь бар, світла майже не було, це робило якусь інтимну обстановку. Всім навколо було вже весело. Ми сіли за столик майже в центрі залу. Нам відразу принесли якісь напої, і в середині стола стояв кальян, я ні разу його не куштувала, тому не знаю що це таке. 

- Це ви маєте точно попробувати, вам сподобається,-підсунула до нас ближче напої Мія.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше