Глава 1

Ліза

-Яка  ще поїздка?....Так але ж …..Добре,я Вас зрозуміла ,завтра буду в офісі ,до побачення.-сказала я,вимкнув  телефон .

 Я сіла на диван і просто дивилась  в нікуди ,переварювала всю інформацію ,яку щойно отримала: Іспанія….документи…негайно…,одним словом літала в небі як кажуть .З такого стану мене врятував мій найкращий друг ,з яким я живу вже 3 роки -Граф .

Мій кіт :зеленоокий ,з гарним сірим окрасом.Він заліз до мене на ноги та почав муркати,я з посмішкою на нього подивилась та промовила :

-Уявляєш,щойно дзвонив мій начальник та сказав ,що я маю полетіти в іншу країну ,залишивши тебе тут одного-розповідала я,граючись з Графом ,і хто взагалі сказав ,що тварини нічого не розуміють?Він так уважно мене слухав,а коли я сказала ,що залишу його самого так він одразу почав кусати мене -Ай добре,добре відправлю тебе до мами ,вона про тебе піклуватиметься ,от вже бешкетник ти.

Ми могли і далі так гратися ,але потрібно ще розповісти про такі круті повороти в моєму житті найдорожчій людині- мамі ,яка завжди мене підтримує та підкаже правильний шлях .  

Ввімкнувши гучний зв'язок на телефоні я розмовляла з мамою та збирала свою валізу 

-Чому саме ти маєш туди поїхати?Невже більше немає нікого ,хто зміг би поїхати?-все скаржилася мама ,та це все через піклування вона переживає за мене -Це ж так далеко ,та ще й одна ,якби хоч з Марієй  -я б не так переживала..

-Заспокойся мамо ,так вирішив мій начальник ,він довірив цю роботу мені ,отже він довіряє мені ,а стосовно Марійки , ти ж сама знаєш ,вона поїхала за кордон навчатися . Я б і не проти була ,якби ми разом поїхали ,все ж таки дружимо з самого дитинства .

Зібравши валізу я залишила її в коридорі ,а сама пішла до кухні ,продовжуючи розмовляти з мамою -Це лише на 7 днів ,не хвилюйся зі мною нічого не станется- ага,думала я так ,краще б я не їхала туди ,якби знала чим саме для мене це закінчиться .