Глава 6

Данило

Чорт,я дійсно злякався  за Лізу,поки ми їхали вона справді задрімала,але потім вона так схопилася. Вона дивилась на мене ледве на плачучи .Я швидко з'їхав з дороги, вийшов слідом за нею.Поглянув на дівчину,не знаючи,що зробити.Вона дивилась на свої руки,які тремтіли.Не втримавшись  я підійшов і взяв її руки в свої,і дивився в її очі .Намагаючись хоч якось її заспокоїти.

-Ти можеш розповісти,якщо хочеш ..- сказав я,щоб хоч якось її заспокоїти.Бачу,що з нею щось точно не те.Вона лише похитала головою .

Її руки начебто перестали тремтіти,але я все одно їх не відпускав,мені хотілося дізнатися чому в неї така реакція і нащо? Можливо в неї є не самі гарні моменти в житті ,які викликають таку реакцію-я не знаю .

-Все нормально,просто дурний сон.Вибач,що  налякала,-вирвала вона свої руки з моїх і пішла  до машини.Не вірю ,що це просто дурний сон .Я впевнений,що ЛІза мені розповість,але  тільки тоді коли буде готова.Не стану давить на неї.

Підїжджаючи до мого будинку,ворота автоматично відчинилися і я зупинився біля  головного входу до  нашого будинку.Вийшов з машини передав ключі нашому водію ,та підійшов до дверцят ,щоб відчинити їх для Лізи .Обійнявши її за талію і прижавши до себе  глянув на неї,вона вже заспокоїлася і була той же веселою,сміливою та впевненою в собі .

Я справді хотів,щоб знайомство пройшло завтра,але вирішив перенести це на сьогодні,тому що наскільки я пам'ятаю сьогодні повинна прийти Ярина -моя колишня,знову до мами на каву .Хочу,щоб вона сама перша знала про моє одруження,можливо тоді вона від мене відчепиться і більше не зявлятиметься в цьому домі .

-Ходімо?-звернувся  до своєї майбутньої нареченої.Вона кивнула і ми пішли до будинку .

Зайшовши нас зустріла одна з служниць .Так в нашому будинку вони є.Будинок великий,вони допомагають доглядати за ним та відповідають за :їжу ,чистоту і інші справи.

-Добрий день,Пан Данило,-звернулася одна з служниць .-Батькі в вітальні?-запитав я .-Так Пане,Катерина Михайлівна  в вітальній разом з Пані Яриною,а  Антон Геннадійович в своєму кабінеті.

Ідеально Ярина веж тут,тоді майже всі в зборі, окрім сестри -ну вона й так вже знає .

-Дякую, Анна .Можеш покликати батька до вітальні?Доречі знайомся -це Ліза моя наречена ,-вона здивоано подивилася на Лізу потім на мене ,жінка була дуже рада.-Це чудова новина ,рада знайомству.Я Анна  - головна помічниця цього будинку,-звернулася жінка до дівчини .

- Мені теж приємно,а як Вас по батькові? Ви старше мене не зручно до Вас звертатись як до подруги,-усміхнулась Анна на слова Лізи.-Ми не звикли ,щоб до нас звертались  по батькові,до нас звертаються лише по імені,але якщо Ви хочете то можете звертатись -Анна Григорівна,- з посмішкою підморгнула вона Лізі .

Поки Анна кликала мого батька,ми пройшли до вітальні.Ліза хоть і не казала цього,але я помітив,що їй дуже сподобався будинок хоча вона ще не бачила його всього,но вже в захваті.Я посміхнувся. Зайшовши до вітальні моя матір піднялась із кресла та почала йти в нашу сторону 

-Синочку нарешті ти прийшов,-хлопнула вона руками.-А хто ця дівчина?- запитала мати піднявши брову,саме в цей час спустився батько я побачив  його здивований погляд ,Ярина теж зацікавлено подивилася на нас. Досі держачи Лізу за талію я прижав її сильніше до себе і подивився на неї ,вона теж подивилась на мене та наші погляди зустрілися .В друге я ловлю себе на думці,що її очі чарують  хочеться дивиться на них постійно. -Мамо,тато знайомтесь -це моя наречена,Єлизавета …..Ліза.

і тут тільки бац ,я повернувся і побачив ,що моя колишня  знепритомніла .Мама відкривши рота подивилась на нас потім на неї .Я ж промовив 

-Ярино ,не надо цього концерту ,ми ж прекрасно знаєм ,що це твоя акторська гра .-байдужи закотив  очі .

-Тобто наречена ?-заверещала мама …

-Катя ,що тобі не так? Ти ж сама кричала про весілля,а тепер крик підіймаєш,-почав обурюватись батько.

-Так я хотіла весілля тільки,щоб нареченою була Ярина,а не,якась там ……Та хто вона така? Ми її перше в житті бачимо і нічого не знаємо про неї ..-склала руки на грудях мати ,батько ж підійшов ближче до нас та простягнув руку до Лізи.-Приємно познайомитися Єлизавета, я Антон Геннадійович -батько цього юнака,який нарешті взявся за розум.А це моя дружина та мати Данила -Катерина Михайлівна .

-Мені теж приємно нарешті з Вами познайомитись.-ми всі дивились на маму,вона так тяжко здихнула та повернулася до свого кресла,не дуже люблячо дивлячись на  свою майбутню невістку .

-Що ж давайте більш детально познайомимся....прошу,-вказав мій батько на великий диван у вітальні.-Інна принеси всім будь ласка каву.-крикнув  одній з прислуг .....