Ми одружені,але не по-справжньому

Глава 8

Ліза

Екскурсія по цьому будинку і справді виявилась цікавою. Я побачила все, що тільки є в цьому будинку. По моїм підсумками в ньому є: 1 велика вітальня на  першому поверсі, 1 величезна кухня, 2 ванні кімнати, 1 спальня. На другому поверсі було: 6 кімнат, в 3 з них відразу йде додаткова кімната - вана. З цих 6 кімнат 1 головна,в якій є гарний великий балкон,що  виходить до внутрішнього двору.Це кімната в якій живе Данило. Є гараж в, якому приблизно 5 машин. Та величезний двір, його розміри настільки великі, що можна побудувати ще один такий будинок. В мене просто не хватало слів від здивування, коли ми ходили по цьому будинку. Ніколи не могла подумати, що буду жити в такому палаці. 

В вечері ми всі зібралися у вітальні за здоровенний стіл, та почали вечеряти, коли до столової забігла Ульяна. Вона точно не очікувала побачити мене, але скажу чесно вона була цьому рада. Ми трохи порозмовляли з Ульяною, ми  знайомі лише декілька годин, але дуже здружилися. Як виявилось вона молодша за мене лише на 4 роки. 

Ми вирішили, що сьогодні я зупинюся в гостьовій  кімнаті. А після одруження буду жити в кімнаті Данила.Звичайно Данило показав мені її. Кімната оформлена в зелених тонах,але були присутні й інші кольори, в декорі. Золотий та чорний. Посеред кімнати стоїть диван з невеличким столиком, ближче до стіни стояв комод і величезна шафа. В іншій частині кімнати стояло велике ліжко. Були ще 2 дверей, які вели до ванної кімнати та балкону. 

21:47 глянула я на годинник та тяжко зітхнула. Спати взагалі не хотілось, не знаю можливо це через нове місце…. Я вирішила подихати свіжим повітрям, тому вийшла на двір. Велика зелена лужайка на якій в одній частині стояв басейн, в іншому альтанка та невеликий диван з креслами, мабуть там частенько хтось відпочиває, а посередині двору не було нічого лише зелена лужайка. 

Я сіла на тот диванчик та закинула голову на спинку дивана, дивлячись на зорі. Небо було безхмарне, тому і видно їх було дуже добре. По периметру було встановлено не величкі ліхтарі, які освічували всю територію.Я досі не могла повірити, що це мій майбутній дім. Сидячи так в роздумах я навіть не помітила, як до мене підійшов Даня. Він навіть напугав мене тому я здригнулася, але побачивши його то одразу заспокоїлася. 

-Чому не спиш? - поцікавився хлопець 

-Не знаю, вирішила подихати свіжим повітрям та подивитися на зорі. 

Хлопець трима в руках покривальце . Він мабуть знав мої думки, сидячи так на подвір'ї я  і справді трішки змерзла.Обійшовши диван він накинув його мені на плечі та сів поруч зі мною, ховаючись під покривалом.Він поглянув на зорі 

-Інколи дивлюсь на них і розумію, що хтось так само зараз дивиться на нас, - повернув обличчя до мене. 

-Можливо так, а можливо і ні, - також повернулась до нього обличчям. 

Мы почали розмову про зірки та космос. Виявляється Данило полюбляє космос, в нього в дитинстві навіть був телескоп через, який він дивився на зірки. Він обіцяв мені його показати. Це так цікаво було спостерігати  за ним, коли він роздивлявся зорі,  я навіть дозволила собі замилуватись ним…. 

00:06

Ми так заговорились, що навіть не помітили як минув так швидко час. Мені навіть сподобалося просто так розмовляти з ним, виявляється не така він вже і проблема. 

Не помітивши я поклала свою голову йому на плече та слухала його розповідь. Я розуміла, що хочу спати. Але все ж таки була цікаво дослухати його історію з дитинства.Мої очі почали закриватися,я розуміла ,що поринаю в сон.

Не дослухавши його істрію, я все ж таки заснула в нього на плечі...

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше