Глава 9

Данило

-ось так ми з Ульяною змогли знайти пригоди на свої голови. - доросповідавши  історію свого дитинства я глянув на Лізу. І як я  здивувався, коли побачив, що вона заснула. Я думав, що вона увжно мене слухає, виявилось на впаки, вона вже бачила 10 сон. 

Я дозволив собі ще трохи помилуватися нею, а потім обережно підхопив її на руки. Вона була легкою начебто пушинка. Дивлячись на неї я зміг дійти думки, що вона справжній ангел, коли спить. Не кричить і така мила. 

-"Эй, агов! Не смій закохуватися в неї". - прозвучало в мене в голові. Я посміхнувся такій думці та почав підніматися на другий поверх. Поклавши Лізу на ліжко в її тимчасовій кімнаті, я збирався йти. Але не встиг цього зробити, мене затримав телефон, а саме те, що хтось телефонував Лізі. Я довго вагався глянути хто дзвоне чи ні. 

Все ж таки глянув і побачив напис : "Мама❤️". 

Розуміючи, що все одно прийдеться розмовляти завтра, вирішив розповісти все сьогодні. Зайшовши в ванну кімнату переконався, що ніхто не підслуховує та  відповів на дзвінок. 

-Доню, ну чому ти не відповідаєш? Я ж переживаю, - одразу почала мовити її мама.-Як в тебе справи, коли додому? 

Набравши до легень побільше повітря, вирішив представитись.

-Доброї ночі…..я Данило. Ваш майбутній зять, -  все, що я почув з того боку це-тиша. -Агов? Вы мене чуєте? 

-Тобто зять? Нічого не розумію, це розіграш? Де Ліза? - почала багато задавати питань,  я розумів, що вона нервує. Це було чутно по її голосу, та я і сам не рвував. 

-Не переживайте з Лізою все добре, вона зараз спить тому відповів я. Вислухайте мене.Ми з вашою донькою збираємося одружитися, Ви мали дізнатися про це завтра, але ви подзвонили і я вирішив розповісти зараз. Ми мали придумати, якусь історію про нас, але я вирішив розповісти вам правду. Цей шлюб, він фіктивний заради вигоди обох сторін. Ми розійдемося через декілька місяців, тому причин для хвилювання немає….-її мати мабуть була в шоці,хоча ні вона була точно в шоці від почутого. 

-Давайте Вам зранку  позвонить Ліза і все детальніше пояснить?-швидко промовив. 

-Добре, що ж рада познайомитися зятю, - не дуже задоволено промовила вона. 

- А як мені можна звертатися до Вас? 

-Людмила Іванівна. 

-Приємно познайомитися, надобраніч. 

-Надобраніч. 

Закінчивши розмову я вийшов з ванної. Та поклав телефон на стіл  поруч з ліжком. 

Зайшовши до своєї кімнати я відразу впав на ліжко та заснув. 

******

З ранку прокинувшись, я сходив в душ. Переодягнувся в свій любимий стиль. Зазвичай, коли я не вдома, я одягаю офіційні костюми. А, коли я вдома то мій найкращий одяг це -  спортивний костюм, худі, футболка та звичайні шорти,або я це називаю домашнім стилем. 

Спустившись до вітальні на сніданок я помітив, що за столом немає  нікого. Тому я пішов до кухні

-Анна, доброго ранку. А де всі? 

-Доброго, пане Данило. Ваша наречена та сестра ще не спускалися, мабуть досі сплять.  Антон Геннадійович поїхав до офісу, а Катерина Михайлівна поїхала на уроки йоги. 

Я здивовано глянув на Анну 

-мама і йога? 

Кивнула та головою. Мама і спорт, якось не дуже звучить.Цікаво, що це вона надумала. 

-Разом з пані Яриною - добавила Анна. 

-А ну тоді зрозуміло чого така любов до йоги прокинулась. 

-доброго ранку.. - забігла на кухню Ульяна. - Як смачно пахне. Анна твоя їжа - це шедевр. 

-Ульян, ти Лізу не бачила? Вона вже встала? - глянув на дівку, яка вже почала їсти пиріг з курицею 

-Так, вона зараз спуститься, - промовила та не відриваючись від пирога. 

Я махнув головою та пішов назад до вітальної, чекати Лізу. 

Та Ліза вже чекала мене і по виразу її обличчя я зрозумів,що зараз буду вислуховувати багато.

-Ти,що розповів все мамі?-зашипіла вона 

-І тобі доброго ранку,люба.

-Ніяка я тобі не люба.

-добре, так я розповів вчора твоїй мамі все .Я вирішив,що краще сказати правду чим брехати.Ми познайомились з нею,чудова жінка.-я знизив плечима .

Вона лише кивала головою.До вітальні зашла Анна з Ульяною.Поки Анна накривала на стіл,до нас підійшла сестра .

-Ліза,зараз спробуєш пиріг Анні,фірмовий.Такого ти ще не їла.-вона кивнула нам головою в сторону стола

Поснідавши,я відвіз Лізу додому,а сам поїхав до батька в офіс.