Ми одружені,але не по-справжньому

Глава 10

Ліза

 

Сьогодні зранку я дізналася, що Данило розповів мамі про наше весілля. Я не проти цього, ну міг хоч попередити. 

У мене сьогодні планів не було. За ділянку можу не переживати Даня сказав, що ділянка буде віданна мені.Я вирішила прогулятися, тому почала збиратися. Перевіривши чи все я вимкнула в домі, пішла до коридору. Тільки збиралася виходити як хтось постукав в двері.Я відкрила їх і  була дуже здивована, коли побачила хто переді мною стоїть. В мене не було слів від здивування і водночас  радості. 

-Ну привіт, не очікувала?  

Ледве не плачучи від щастя кинулася обіймати цього гостя. Цим гостем була  Марійка.Кого кого а її я не очікувала тут побачити.Я одразу й забула,що кудись збираюсь.

-Я…. я так рада тебе бачити.Ти собі не уявляєш,як ти потрапила аж сюди і звідки мою адресу знайшла?-з ходу почала задавати питання 

-Не так швидко я на всі запитання дам відповідь не  хвилюйся,-радісно промовила Марійка і з валізою пройшла в дім.

Подруга дитинства розглядала мій тимчасовий будинок,поки я заварювала чай.

-Ну розповідай,як тебе сюди занесло…-ставлю повні чашки на стіл.

-Взагалі-то я збиралась їхати додому, хотіла зробити тобі сюрприз.Подзвонила твоїй мамі та дізналася,що поки я гризу науку,ти відпочиваєш в Іспанії.Але все одно сюрприз вдався-почала вона пити чай.

-Відпочиваю нето слово,-опустила погляд на чашку.

-Щось сталося?- з турбовано запитала Марічка.

-Ні все гаразд,ти на скільки приїхала?Встигнемо підкорити місцеві магазини?-перевела швидко тему.Я знаю як вона полюбляє магазини і різні ресторанчики.

-Звичайно,я чула тут є гарний ресторанчик,туди і підемо.

 

******

ми прийшли в тот ресторан про,який казала Марійка.Він і справді був гарний,декоратору великий уклін від мене.Нас провели до вільного столика  і через декілька хвилин ми зробили замовлення.

-То ти кажеш,що тебе відправили сюди по роботі?

-Угу,-кивнула головою.-Не погана в тебе робота,-з посмішкою вона промовила .

Ми розмовляли мабуть годину про все на світі,як раніше .Марічка розповіла про свої успіхи в навчанні,про свого бойфренда.Навчається вона на “Інженера-біолога”,там вчити багато потрібно,тому більшість часу вона віддає навчанню .

-Кохана?-до нас підійшов мій “улюблений” чоловік 

-Як ти мене знайшов?Ти ж начебто в офісі повинен бути?-склала руки на грудях та повернулася до нього.

-Повір я знайду тебе всюди,де б ти не була,-розвів руками Пан Проблема.

-Тобто кохана?Не зрозуміла,-перевела Марійка увагу на себе. 

Я піднялась та представила їх друг другу

-Марічка це-мій наречений  Данило. Данило це -Марічка моя найкраща подруга з дитинства.

-В мене купа запитань,на які очікую відповіді,-глянула вона на мене так начебто зараз кине все,що під руку попаде.

-я чого прийшов,вітаю завтра в нас весілля.Тому в тебе є ще 24 години ,щоб підготуватися.

-Що???....Завтра? Ти не міг би,ще завтра сказати ?Коли я все встигну?-Куча питань крутилися в мене в голові.Це потрібно купити сукню,зробити зачіску,макіяж.

-Не переживай так ….твоя подруга тобі допоможе,-підморгнув він їй,я ж вдарила його в плече.-Ревнуєш?Отже кохаєш,добре ось візьми картку  купи все,що потрібно,-дістав він картку з внутрішнього карману піджака .

Я мовчки взяла картку.

-Про все інше я домовлюсь.

-Тоді бувай,нам з Марічкой потрібно ще сукню вибрати,так?-глянула я на неї,вона нічого не розуміючи кивнула .

Ми обійшли Данила і збирались йти,але його голос зупинив мене

-Навіть не поцілуєш на прощання?-я повернулася та промовила.-І не мрій…

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше