Глава 11

Ліза

Вибравши магазин  в,якому ми будемо купувати мені сукню-визвали таксі та відправилися туди .

Йшла вже година,а ми все обирали сукню.Звичайно я розповіла всі подробиці нашого фіктивного шлюбу.Я довіряю Марічки, в нас немає секретів.

-І хто,ще крім мене знає про нього?-запитала подруга допомагаючи зав'язати корсет чергової сукні.

-Мама та Данило, але ніхто більш немає про це знати,-зітхнувши промовляю,надоїло вже міряти їх.Не знайшли ми те ,яке мені підійде.То дуже пишне,то багато зайвих деталей,то не той фасон.

-Ось візьміть ще це,можливо підійде,-подали нам ще один варіант.

-Вибачте,-звернулася я.

-Так?

-А у Вас випадково немає сукні чорного кольору?Ну можливо хтось замовляв таке,є якийсь такий варіант?-почала махати руками.-Зараз воно б підійшло б чудово.

Продавчиня дивилась на мене не розуміючим поглядом,так начебто я  запитала  щось страшне.

-То вона так жартує,-опустила мої руки Марічка.-А у вас випадково немає,якогось особливого варіанта?

-Зачекайте хвилинку,-промовила та відправилася кудись до складу.

-Який ще чорний колір? Хоч це все і не по-справжньому для вас ,але для інших -це справжнє весілля,-я бессильно сіла на диван та опустила голову 

-Можливо мені не потрібно було погоджуватись на це ? 

Не встигла Марічка відповісти до нас підійшла продавчиня .

-Знаєте колись до  нас завітала жінка, вона віддала свою весільну сукню нам.Ця сукня єдина в своєму екземплярі.Може приміряєте?-простягнула вона сукню 

-Звичайно,-відповіла Марічка.-А можна ще фату та туфлі?

Продавчиня  кивнула і пішла.

*****

-Ну тільки глянь на себе.Ця сукня тобі дуже личить …..Оо оо зачекай я дещо придумала…..я зараз,-Марічка пішла до продавчині, а я повернулася до дзеркала і подивилась на себе.

І справді ця сукня мені дуже личить,якби це все було по-справжньому я б одягнула на своє весілля саме її.Воно було пряме,довге.Рукава були до ліктя, а верх був прикрашений   перлинами.Нічого зайвого ,майже мінімалізм, але гарний мінімалізм.До мене підбігла Марічка тримаючи в руках фату та туфлі.

-Дивись,які я знайшла шпильки,-підійшла  до мене та закріпила фату по обидві сторони шпильками прикрашеними,також перлинами.-І туфлі …..давай одягай.

-Ось так,а тут ми можемо зібрати волосся і випустити локони…-вона закрутила моє волосся,прикидуючи,як воно буде виглядати.

-Ні,-промовила я дивлячись на себе у дзеркало.-Краще нехай будуть розплетені .

Вона пожала плечами.Я так і стояла дивлячись  на себе досі не вірячи.

-Отжеее, ми беремо її?-з посмішкою промовила вона,дивлячись на мене 

-Так.

-Хєй,привіт дівчата.-До нас підбігла Ульяна.-Ваууу….. ти така гарна.Вибач я хотіла прийти раніше,але трішки запізнилась. Я навіть заздрю тобі,ти дуже гарна наречена.Братик,коли побачить тебе закохається в тебе ще більше,-підморгнула вона

Я вирішила проігнорувати слова стосовно кохання

-Дякую,ти не переживай. Я ще не обрала букет,допоможеш?

-Звичайно.

Оплативши покупку ми відправились до найкращого салону краси,про який нам розповіла Ульянка.По її словам він найкращий.Домовились про макіяж та зачіску.

Погулявши ще трішки ми розійшлися,я запропонувала Марічкі переночувати в мене,але як виявилось в неї вже є номер в готелі.

Прийшовши додому,зателефонувала мамі та розповіла про сьогоднішні події .Хоч це і несправжнє весілля,але вона була щаслива дивлячись на мене в цій сукні….