Глава 13

За приємною бесідою ми не помітили як пролетів час і Стас встиг повернутись. Він ввійшов на кухню, де ми досі сиділи і здивовано подивився на нас.

– Мене не було майже дві години, а ви сидите тут, ніби відійшов ненадовго і пройшло не більше десяти хвилин.

– Краще розповідай, що зміг дізнатись. Ти ж прийшов не для того, щоб нас вичитувати? – хмикнув Давид.

– Так, ти правий, – присів Стас на вільний стілець.

В цей момент в кухню завітали й інші мешканці цього будинку. Ми привітались і тепер всі разом чекали розповіді Станіслава.

– Для тих, хто не в курсі. В номері готелю, де ми розмістились, я виявив сліди перебування сторонньої людини. В нас є підозра, що це був Віктор. Він дізнавався в адміністратора номер нашого люксу. Проте в готелі його більше немає. Змився якраз до того, як ми туди повертались. Ми, можна сказати, з ним розминулись. Таке відчуття, ніби він слідкує за кожним нашим кроком.

– Ти не міг привести його сюди? – нахмурився Давид.

– Ні, я був обережним весь цей час. За мною ніхто не слідкував.

– Добре, – видихнули всі з полегшенням.

– Нам потрібно знати ще щось?

– Так, мені потрібна буде допомога всіх, хто вільний післязавтра. В маргаритки буде концерт і потрібно забезпечити захист їй та оточуючим людям. Невідомо на що ця хвора людина ладна.

– Ми всі вільні і допоможемо, – переглянулись чоловіки між собою. – Який план?

– Я буду поруч з маргариткою. Ти, Давиде, відповідатимеш за вхід. Можливо тобі вдасться ідентифікувати його, перш ніж він пробереться в концертну залу. Або будеш прикривати в разі виникнення неочікуваної ситуації, – почав роздавати вказівки Стас.

– Зрозумів, – кивнув Давид. – Більш детально, як я розумію, ми обговоримо все ввечері. Зараз потрібно ввести твою дівчину в хід справи.

– Я не... – хотіла заперечити, але Стас не дав мені цієї можливості, повністю проігнорувавши слова друга.

– Назаре, ти будеш обходити та оглядати залу з лівого боку і миттєво, проте акуратно, діяти, якщо будь-що здасться тобі підозрілим. Таке ж завдання у тебе, Макс. Але твоя сторона – права.

Чоловіки переглянулись та одночасно кивнули, даючи зрозуміти один, що діятимуть спільно і страхуватимуть один одного.

– Також по всіх концертній залі розосередяться інші охоронці з нашої фірми. Вони нас страхуватимуть, але, як ви розумієте, повністю довіритись можу тільки вам. На цьому все.

– А як же я? – обурився Мирослав. – Знову не хочеш брати мене на завдання? Хіба чимось заслужив таку репутацію? Останній місяць поводив себе просто зразково і ось яка дяка? Ми одна родина і я все одно тобі допоможу, навіть, без твоєї згоди.

– Зупинись, Мире, – невдоволено подивився Стас на брата. – Цим ти тільки доводиш те, що є не досить дорослим для серйозних завдань.

– Ти все одно завжди вважав мене просто дитиною, – скривився Мирослав.

– Можливо на це є причина? – Стас подивився на брата довгим, випробовуючим нерви, поглядом, проте Мир витримав його і не відвів очі. – Гаразд. Ти будеш за кермом. В разі необхідності забираєш маргаритку і їдеш в безпечне місце. Головне, не приведи сюди хвоста. По приїзду відразу прозвітуєшся. Твоїх навиків керування має вистачити. В цьому ти перевершуєш нас.

– Добре, – очі Мирослава блиснули радісним вогнем.

– Тепер, коли всі задоволені своїм завданням, ми з маргариткою змушені вас покинути, – Стас протягнув мені руку і повів на вихід.

Почулись неоднорідні вигуки прощання і побажання приємних сновидінь. Ми відповіли їм тим же, перш ніж вийти.

Піднявшись на другий поверх, пройшли в кабінет Станіслава і присіли за робочим столом для переговорів.

– Ітак, – почав говорити Стас. – В тебе будуть ще якісь побажання на рахунок ближніх подій? Щось було незрозумілим із обговореного?

– Ніби все зрозуміло, – задумалась. – Я займаюсь своєю справою, а ти мене охороняєш. Решта нюансів все одно не передбачити, тому мені не варто забивати собі думки зайвою інформацією

– Правильно, зосередься на своєму виступі, а решту довір мені, – задоволено хитнув головою чоловік. – Якщо запитань немає, то мені потрібні деталі. Де відбудеться концерт? Яка кількість білетів передбачена і вже продана? О котрій годині до початку нам з тобою потрібно приїхати?

– Такі питання краще задавати моїй помічниці, щоб отримати більш достовірну інформацію. Мені все одно потрібно було з неї ввечері зв'язатись. От і поєднаємо корисне з приємним. Тобі деталі, а мені дружнє спілкування, – посміхнулась я.

– Я все ще не впевнений, що варто обговорювати деталі з Ванессою. Звідкись же йде до Віктора інформація про твоє місцеперебування.

– Але ж це вона найняла тебе, – хмуро подивилась на чоловіка. – "Ну от знову починається та ж сама тема. Ми ж ніби її вже обговорили?"

– Так можна вчинити і для відведення від себе підозри. Оплата все одно проходить по твоїм рахункам. Їй від цього ніякого збитку. А діяти за спиною легше, бо з тобою діляться всією інформацією, – наполягав на своєму Стас.

– Проте вона не знала всіх деталей, коли і о котрій ми перебували в тому чи іншому місці, – не збиралась я здаватись.

– Хмм, – задумався Стас. – В цьому є доля сумніву, але могло вистачити і повідомлення про наш готель. Далі Віктор міг слідкувати за нами і, на основі розповідей про твої інтереси, шукав тебе в найбільш очевидних місцях.

– Так він і сам мене знає, – ледь не завила від впертості чоловіка. Він ніяк не хотів починати до мене прислухатись. – Ми декілька років навчались разом. Він ще тоді вислідив де я живу. Ніхто не розповідав і не показував йому цього.

– Звідки тобі знати? Хіба ви з Ванессою не з дитинства товаришуєте?

– Але ж вона була зі мною на суді і свідчила проти нього, – невпевнено продовжила я, невільно задумавшись над його словами. – Вона підтвердила, що Віктор був одержимий мною і неодноразово переслідував. Хіба спільник піде на таке? Та й саме з її допомогою я змогла виїхати на гастролі в Європу, тобто якомога далі звідси.