Мій особистий охоронець

Глава 14

Цієї ночі мені снились погані сновидіння. Я від когось бігла, але ніяк не могла втекти. Відчувала, що за мною слідують по п’ятам і наздоганяють. Чужий подих позаду лоскотав мені нерви. Тому прокинулась я не в найкращому стані, відчуваючи виснаження.

Потягнулась, розкинувши руки в сторони, щоб скинути напругу в тілі. Постіль поряд зі мною виявилась теплою.

«Значить Стас ночував тут і нещодавно прокинувся», – усміхнулась я про себе.

Я встала з ліжка, поправивши чоловічу футболку, та направилась в ванну кімнату. Ранкові процедури ніхто не скасовував. В дверях зіштовхнулась із Станіславом, який розгулював в одному полотенці на стегнах. Його важке, вологе волосся говорило про те, що він нещодавно приймав душ.

– Доброго ранку, – впіймав мене чоловік в свої обіймах. Мої руки опинились на його грудях і більше не захотіли покидати свої місце.

У відповідь на привітання я змогла тільки хитнути головою і витріщитись на Стаса.

– Можна пройти? – усміхнувся чоловік на мою реакцію.

– Угу, – погодилась я, але з місця не зрушила.

– Якщо ти зараз не відійдеш з проходу, то я зайду в спальню з тобою на руках і щонайменше годину не даватиму тобі звідти вийти, – нагнувшись до мене ближче, прошепотів Стас мені на вухо.

«Та я ніби й не проти…» – промайнула думка, а серце давно відбивало свій прискорений ритм десь в голові. Напевно воно й не давало тверезо думати. Це все непокірне серце винне.

– В такому випадку ми запізнимось в аеропорт або не встигнемо поснідати. Обирай, – Стас підняв мене над підлогою і моє обличчя опинилось на одному рівні з його. Далі чоловік зробив крок в спальню разом зі мною, продовжуючи гіпнотизувати своїм п’янким поглядом.

– В-відпусти, – голос трохи захрип і мені довелось прокашлятись та повторити своє прохання. Стас засміявся та поставив моє тіло на підлогу. Він звільнив собі прохід, тому зміг спокійно обійти перешкоду, залишивши мене остовпіло стояти та кліпати очима.

– Якщо хочеш насолодитись чоловічим стриптизом, то потрібно повернутись в мою сторону, а не таранитись на двері, – з ноткою іронії в голосі, хмикнув Стас.

– Та що там такого особливого? – пробурмотіла собі під носа та миттєво почервоніла я, тому швидко вилетіла за двері, захлопнувши їх.

В ванній кімнаті відкрила холодну воду та спробувала остудитись. Через деякий час мені це вдалось і згодом я змогла спокійно повернутись до кімнати. Або хоча би зробити вигляд, що нічого незвичного не сталось. Стас сидів в кабінеті, вивчаючи за комп’ютером, тому тихо прошмигнула в спальню та закрила за собою двері. А, перевдягнувшись, вийшла до чоловіка.

– Ти вже готова? – запитав Стас та, отримавши мою згоду, підвівся з-за стола. – Ходімо перекусимо і будемо виїжджати. В нас є ще близько півгодини.

Ми спустились на кухню, де на цей раз снідати інші жителі цього будинку. Вони привітались і дозволили нам приєднатись до них. Давид насипав нам по порції вівсянки з фруктами, а потім додав декілька варених яєць, тости з джемом на окремій тарілці та свіжовичавлений сік.

На диво, сьогодні чоловіки були мовчазними та не задавали зайвих запитань. Тому ми швидко закінчили снідати та вже хвилин через двадцять їхали містом в сторону аеропорту Жуляни.

 – Чому всі сьогодні поводяться так дивно? – запитала я Стаса те, що не давало мені спокою.

– Які дивацтва ти маєш на увазі? – нахмурився чоловік.

– Ну, – невпевнено почала пояснювати. – Зазвичай твої друзі доволі багато розмовляють і сперечаються один з одним. А сьогодні всі були занурені в свої думки і за столом стояла тиша. Це викликає неспокій, ніби щось насувається...

– Ти зробила висновки про них всього по декільком зустрічам, – хмикнув Стас. – Ми люди і настрій в нас буває різним. Є і такі дні, коли хмуримось та не бажаємо зайвий раз говорити. Зазвичай це буває перед важливим завданням, як завтра. Вони просто обдумують свої дії. Вчора було пізно щось обговорювати і я дав їм інформацію в загальних рисах, от вони їх і обмірковують.

– Значить це ні про що погане не свідчить? Можливо таке, що це я їм не подобаюсь і вони не хочуть говорити при мені?

– Ні, якраз ти їм сподобалась, – обурено глянув на мене чоловік. – Проте в дечому ти права. Як тільки ми пішли, вони, швидше за все, почнуть обговорювати все вголос. Думають, що тобі це буде слухати не цікаво та й не хотіли хвилювати тебе зайвий раз. Це я попросив їх, щоб при тобі не обголювалось завдання.

– Чому ти вирішуєш за мене,  що мені варто чути, а що ні? – тепер настала моя черга обурюватись.

– Я ж просив залишити твою безпеку на мені. Ми вчора обговорювали це і ти дала свою згоду.

– Але…

– Не варто продовжувати. Просто думай про свій душевний спокій і налаштовуйся на завтрашній концерт, а про решту ми подбаємо. Я не хочу с тобою сперечатись в ці дні. Мій розум повинен залишатись чистим від нав’язливих думок про наші відносини, – хитнув головою Стас. – Тому ці своїми клієнтками і не варто зустрічатись.

– Добре, – все ж погодилась я, визнавши його правоту.

– От і чудово, – здихнув з полегшенням Стас. – Тому що до нас вже наближається Ванесса. Сиди в машині, доки я їй допомагатиму.

– Коли ми встигли приїхати? – ахнула. Стас зачинив машину і я могла тільки з нетерпінням соватись в їх очікуванні.

Станіслав вийшов з машини та махнув Ванессі рукою, щоб вона знала куди йти. Дочекавшись доки дівчина підійде, він допоміг їй з багажем та невдовзі вони вже сідали в машину. Ванесса стиснула мене в обіймах, як тільки опинилась на задньому сидінні поруч зі мною.

– Як я раде тебе бачити, – широко посміхалась Несса. – Як справи? Ніхто не ображає?

Стас тільки хмикнув на тонкий натяк подруги в його сторону.

– Я теж рада тебе бачити і не потрібно зараз говорити про мої стосунки зі Стасом, – закотила очі. Несса не поміняється ні за яких обставин і захоче знати все, що може вплинути на мій душевний стан і пісні. – В нас налагоджується порозуміння, тому все добре.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше