Глава 45. Зустріч із суперницею

Мене розбудило яскраве сонячне проміння, яке проникало між фіолетовим мереживом фіранок, красиво осявало кришталеву вазу з квітами, розсіюючись різнокольоровими відблисками на всі боки. Потягнувшись, я встала з величезного ліжка і пішла босими ногами до столика, на якому стояв графин із водою. Надпивши зі склянки, я здивовано подивилася на всі боки; тут, у лігві дракона, було дуже гарно, з маленьких віконець під стелею в кімнату проникало світло, ще одне – від підлоги до склепінчастої стелі, було завішене невагомим тюлем.

Підійшовши до нього, я залюбувалася на гірський краєвид, що простягався аж до горизонту, внизу зяяло чорне провалля та вирував бурхливий потік. Озирнувшись, я присіла і погладила рукою ніжну овечу шкуру, що лежала на підлозі, наче килимок.

- Що ви шукаєте, пані? - служниця-восьминіг, немов тінь, впала зі стелі.

- Хочу помитися і одягтися, - сказала я, трохи злякавшись її несподіваної появи.

- Можливо, вас провести в мінеральні купальні?

- А що це? - здивувалася я.

- Ну як же? Вам дуже сподобалося купатися в басейні.

- Сподобалося? Навіть так… Ну, тоді веди.

Тієї ж миті на паркетну підлогу, вистелену овечими шкурами, впало ще два восьминога, я навіть відсахнулася, настільки страшними були їхні круглі голови та обличчя з витріщеними очима і тоненькою ниткою рота. Раптом безцеремонно взявши попід руки, монстри поволокли мене до стіни.

- Гей, притормозіть, чи що?! – зойкнула я, відчайдушно опираючись, на мить мені здалося, що потвори хочуть розплющити мене об каміння.

- Що з вами, пані?- Марисса, що йшла попереду, швидко підбігла та натиснула на якийсь виступ, і раптом з’явився отвір, крізь який ми й пройшли.

- Далі ми рухатимемося вниз по сходах, - завбачливо пояснила мені служниця, і монстри потягнули мене у вологу теплінь дивних підземних коридорів.

Опинившись у величезній кімнаті зі стінами, прикрашеними бурштином, я охнула побачивши темну водойму, над поверхнею якої повільно, немов вранішній туман, піднімалася пара.

- Як гарно! – у захваті видихнула я, скидаючи з себе нічну сорочку. А потім, розбігшись, плюхнулася у воду, аж бризки розлетілися на всі боки. Справа в тому, що я була вправною плавчинею і не боялася жодної глибини. Але, як виявилося, це підземне озеро було неглибоким, пірнувши, я мало не розбила собі чоло.

Накупавшись досхочу, я вийшла по кам'яних сходинках нагору, дозволивши двом монстрам накинути на моє мокре тіло халат.

- Тепер підемо до вашої улюбленої кімнати, - проплямкотіла восьминіг Марисса.

- До моєї улюбленої кімнати? – щиро здивувалася я. – А що, хіба в цьому замку є така?

- Так.

- Але ж я тут уперше! – здивовано скрикнула я, бо досі Архан набридав мені закидами, що нібито я щось там робила одне чи друге, про що я геть не пам’ятала, то ще й прислуга почала говорити загадками.

- Як же вперше, пані, - розтягла нитку рота Марисса, - ми ж сюди раніше приходили, і вам подобалося.

- Ну гаразд… А де мій гардероб?

- Ходімо до кімнати краси.

Знову спустившись кам'яними сходами і пройшовши вузькими коридорами, ми дійшли до кам'яної стіни, знову восьминіг спритно відкрила вхід – і я потрапила до кімнати, заповненої жіночим одягом. Звісно, мене не здивувало усе те розкішне вбрання, що зберігалося тут, тому що в замку свого батька я мала навіть набагато більше, але хіба я могла тепер вибирати?

Натягнувши білизну, я вибрала собі довгу, аж до підлоги, оксамитову сукню оливкового кольору, розшиту золотими стіжками та крихітними бордовими трояндами, потім взула м'які туфлі-човники.

- І чим мені тут розважатися? - запитала я, погладжуючи турмалін, що висів на моїй шиї на золотому ланцюжку.

- Повернемося до ваших апартаментів, послухаємо спів сирени.

- О, сирена? Це вже цікаво, - підбадьорилася я.

Цього разу мене супроводили до симпатичної затишної спальні з кришталевою люстрою, що звисала до підлоги.

- Це теж мої покої? - запитала я, роззираючись та тішачись, що Архан вшанував мене як королівну, створивши зручності відповідно до мого статусу – побільше простору, ось чого я потребувала.

- Звичайно, - проквакав восьминіг. – Це ваше ліжко, там гардероб, у цей бік туалетна кімната та ванна кімната. Але дивно, що ви не пам'ятаєте розташування, адже ви вже жили тут деякий час.

– Я? Тут? Жила? –  моєму подиву не було меж.

Тим часом у кімнату ввійшла сирена і, присівши на стільчик, почала співати мелодійним голосом. Мені дуже подобалися співи сирен, тому, ставши біля вікна і спостерігаючи гірський пейзаж, я заслухалася.

Після сніданку я вирішила прогулятись по замку.

- Куди ми підемо? – чемно перепитала мене Марисса.

– Ось що… – я вирішила схитрувати і, можливо, розгадати деякі незрозумілі секрети. – А куди я ходила раніше?

- До викрадення фуріями ви любили прогулюватися в саду нашого повелителя, а також відвідували Бузкову кімнату.

- Бузкову кімнату? А що це?

- Пані, це кімната для відпочинку та спілкування наложниць нашого повелителя.

- Наложниць? – щиро здивувалася я. – А що, в імператора Архана є … гарем?

- Так, - витріщила очі Марисса.

– І, може, навіть є діти?

- Так, дуже милі дівчатка.

- Просто незбагненно!

Від почутого у мене різко розболілася голова, і я забажала лягти до ліжка.

- Може, хочете почитати вашу улюблену книгу? - запитала восьминіг.

- А я вже маю тут улюблену книгу?

- «Три хробака», вам її подарувала одна з наложниць.

- О, навіть так! І яка дивна назва… Ну що ж, якщо це моя улюблена книга, тоді принось.

Розчахнувши вирізьблені дверці в стіні, служниця дістала звідти товстий фоліант.

Впавши серед подушок, я взяла книгу до рук та обережно відкрила на першій сторінці, звівши від подиву брови, потім почала повільно гортати…

Отямившись десь на половині, я вирішила зупинитися та перевести подих, тому що насправді в історіях були детальні описи любощів та ще й дуже дикунські інтимні поради.