Мій відданий захисник

Мій Ангел

Ангеліна сиділа у машині, чекаючи, доки Ярослав завершить говорити з іншими учасниками вечора. Коли вони йшли, Альберт хотів узяти її за руку, але дівчина надала перевагу Ярославу та просто вчепилася у міцну, надійну долоню. Знала, що, можливо, вчиняє неввічливо з Альбертом. Та хто він такий, цей Альберт? Чому має бути ввічливою з ним? Ангеліна вирішила поговорити з Ярославом, запитати його. Та смутно розуміла, що, сьогодні, скоріше за все, не вийде. Спати хотілося, дівчина втомилася, навіть виснажилася. Інстинктивно відчувала, що з’ясовуючи стосунки, вони з Ярославом можуть навіть почати сперечатися. Зараз цього так не хотілося…

Ярослав стоячи перед Євгеном та Альбертом, очікував від них подальших вказівок. Їм необхідно було обговорити яким чином діяти далі.

- То я вона тобі, синку? - спитав старший чоловік у спадкоємця.

- Я в захваті, - зізнався той, - такої красуні як Ангеліна, годі й шукати. Навіть серед моделей далеко не кожна з нею здатна тягатися. Особливо, беручи до уваги, що Ангеліна ще зовсім юна, не досягнула вершини своєї привабливості.

- Чудово, що вона тобі сподобалася, - сказав багатій, - отже, все вирішено. Ярославе, ти продовжуй виконувати свої обов’язки, а ми у боргу не залишимося. Винагородою залишишся задоволений.

Ярослав кивнув, спробував усміхнутися, але не вийшло. Отримає гроші за Ангеліну й він це знає. Чому ж ця новина, яка зовсім не новина, неприємно кольнула?

- От тільки, - почав Альберт, - навіщо чекати ще? Я вже дорослий чоловік та готовий до шлюбу.

- Також хотів це обговорити, - погодився Євген Олексійович, та знову звернувся до Ярослава, - що як прискоримо події? Нехай одружуються зараз. Усі від цього виграють.

- Виключно, - холодне та твердо відказав Ярослав, - правильно сказано: Альберт дорослий та готовий до шлюбу, але не Ангеліна. Їй тільки нещодавно виповнилося вісімнадцять.

- Що з того? - сказав батько Альберта, - по закону має право вступити до шлюбу. Організація розкішного весілля за нами. Тобі, узагалі, паритися не доведеться.

- Вибачте, але ні, - сказав Ярослав, - угода є угода.  Не тільки досягнення повноліття Ангеліни має значення.  Не будемо порушувати. Надайте їй час.

- Вся ця угода лише на словах, - з роздратуванням сказав Альберт.

- Тим паче, - парував молодий чоловік, - краще притримуватися того, що було задумане з самого початку.

- Тобто, гроші раніше ти отримати не бажаєш? - напряму спитав Євген.  

- Гроші мені потрібні, не приховую, - сказав Ярослав, - але я дав слово Монік, що потурбуюся про її доньку. Ангеліна ще не готова до дорослого життя. Їй потрібно навчатися, почати присвячувати більше часу ательє. Чи це не важливо для вас? Щоб ваші моделі отримували унікальне вбрання?

- Потрібно, - неохоче погодилися ті, - але Ангеліні потрібен захист.

- Вона має захист від мене, - не здавався Ярослав, - поки що дівчина лишається під моєю відповідальністю. Закриємо цю тему. Я виконав те, що від мене вимагалося, привіз Ангеліну на перше побачення. Поки що з неї досить.

Чоловік хотів сказати «з вас також досить», але прикусив язика. Не хотів сваритися з тими, хто мав, у майбутньому виплатити йому пів мільйона доларів.

Усі троє розпрощалися та пішли до свого транспорту. Відчувалося загальне незадоволення, наче кожен з них не отримав те, на що сподівався.

Ярослав сівши за кермо автомобіля, подивився на Ангеліну. Дівчина сиділа з заплющеними очима, але як тільки чоловік опинився на місці водія, одразу подивилася на нього.

- Ви завершили свої справи? - тихо спитала вона.

- Так, - коротко відказав Ярослав, - чоловік боявся, що Ангеліна почне ставити запитання прямо зараз, коли він не готовий відповідати. Та чи буде готовий пізніше?

Молода шатенка нічого не стала питати. Просто відкинулася на сидінні та поглянула перед собою.

- Втомилася, сонечко? - спитав Ярослав, лагідно торкаючись звисаючого локону.

- Трохи, - прошелестіла Ангеліна, - поїхали додому.

Ярослав кивнув та завів двигун. Все інше може почекати, а зараз Ангеліні пора у ліжко.

Дороги вже були порозі, заторів не спостерігалося, тому додому приїхали швидко. Молодий чоловік, припаркувавшись біля багатоповерхівки повернувся до дівчини, яка сиділа, заплющивши очі, тихо дихала.

Молодий чоловік, дозволивши собі слабкість, замилувався нею. Ангеліні лише вісімнадцять, а вона вже така вродлива. Хіба може така красуня належати такому як він? Не варто стрибати вище голови. У нього є Марина, жінка яку він цілком здатен кохати та лишатися вірним.

- Прокидайся, Ангеле, - тихо сказав він, торкаючись личка дівчини, - приїхали.

Та розплющила очі та усміхнулася Ярославу. У того стиснулася серце: чи зуміє він нею поступитися? Віддати іншій родині… іншому чоловіку.

- Добре, - тільки й сказала вона.

Ярослав, не втримавшись, провів долонею по шовковому волоссі красуні:

- Якщо хочеш, я можу віднести тебе до квартири, - сказав він.

Рожеві вуста Ангеліни трошки відкрилися, спокусливо усміхаючись. Юна красуня не підозрювала яку владу має над чоловіками.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше