Історія Ярослава: початок

Дванадцять років тому

Життя Ярослава Романюка з самого дитинства мало чим відрізнялося від нелегкого існування мільйонів інших простих людей. Народився молодий чоловік у Чернігівський області, десь за чотири години їзди від столиці. Виходець з багатодітної родини, у нього не було можливості відчути себе особливим. Вже не кажучи, про наявність чого матеріального та дорогого, що могло належати тільки йому й більше нікому.

Доки хлопчик був маленьким, він ще з цим мирився, але перетворившись на юнака, забажав свободи. Навіть у юному віці, встигнув збагнути, що свобода дорівнює гроші та навпаки. Де можна було їх спробувати знайти? У столиці. Мрійливому та трохи романтичному хлопцю вірилося, що Київ підкориться йому. Не узяв до уваги, що крім нього так думають ще тисячі людей. В майже такій кількості повертаються додому, нічого не отримавши. Ярослав вірив, що стане одним з небагатьох переможців.

Хлопець, побоючись, що рідні не дозволять втілити мрію у життя, практично втік з дому. Переживання хлопця виявилися марними. На його стареньку мобілку ніхто не зателефонував. Лише надіслали смс, у якому побажали успіху. Ярослав не образився, розумів, що у батьків, крім нього ще є про кого турбуватися. Тому відсутність зайвого рота, стало доречним.

Вісімнадцяти річний юнак, прибувши у столицю, спочатку оселився в якоїсь далекої родички. Надовго там не затримався, бо не хотів обтяжувати та прагнув незалежності. Перебрався у якусь забиту халупу, яку мав змогу оплачувати. Почав працювати де тільки можливо. За два роки життя у столиці змінив не один супермаркет, де розкладав товар по поличках та оббігав вулиці Києва, доставляючи піцу чи суші клієнтам.

Велике місто виявилося нещадним до провінціала. Поглинуло милого хлопця, досить швидко вибивши з нього зайву наївність та мрійливість.

 Досить скоро, юнак запримітив одну деталь. Хоча життя обділило його коштами та можливістю здобути вищу освіту, природа щедро наділила зовнішністю. Високий на зріст, з рівними плечами, розкішними каштановими кучерями та темними очима, молодий чоловік зацікавлював протилежну стать. Ще коли відростив легку щетину, то дівчата та старші жінки, готові були пищати поряд з ним та вимагати уваги молодика. Не останнє значення мала природна харизма та упевненість у власній неповторності, яку він навчився розігрувати.

Час від часу, юнак виявився не проти скласти компанію якійсь заможній дамочці. Почуття та розум говорили «ні», але грошенята казали «так». Голос фінансів виявлявся більш переконливим.

Хлопець полюбив нічне життя. Саме уночі, з людей злітають маски, на волю виходять потаємні бажання, яких  соромляться удень. Майже кожної ночі ходив на місцеві дискотеки, де міг підчепити чергову кралю, яка гарантоване пригощала випивкою. Якщо краля подобалася, міг піти з нею усамітнитися.

Дійшло до того, що Ярославу запропонували стати стриптизером та хлопцем за викликом, але тут новоспечений киянин не погодився. Не забажав перетнути межу, з якої повернутися стає важко, навіть неможливо.

Так одного разу, він зустрівся з Монік. Ефектна та вродлива жінка змусила хлопця втратити голову. У вогнях нічного клубу, жінка здавалася неймовірною. Старша на десять років, підкорила молодого чоловіка одразу.

Вперше за довгий час, Ярослав прийняв рішення познайомитися першим. У подібному давно не було потреби, оскільки дівчата на ньому просто виснули. Та цього разу, юнаку забажалося змінити тактику та стати завойовником.

Старатися занадто не довелося. Красуня тримала себе прихильно на залицяння молодика. Подарувавши одне одному пару танців, пішли до машини жінки, де почали палко цілуватися. Після чого Монік запросила хлопця до себе додому, а останній анітрохи не заперечував. Ранок зустріли у спільному ліжку, заснувши на світанку, після дуже активного проведення часу.

Монік ласкаво запропонувала кави, Ярослав охоче погодився. Такого з ним ще не траплялося, але юнак подумав, що на нього чекають постійні стосунки, а не секс на одну ніч.

Вони сіли на сучасній кухні, яка просто сяяла чистотою та новітньою технікою. Як й вся інша квартира, на такій кухні приємно було знаходитися.

«Ця краля красиво живе, - подумав Ярослав, відпиваючи свіжезвареної кави, - та й сама красуня, хоч й старша. Треба закидати тенета, може пощастить».

- Ти звідки, такий красунчик? - спитала Монік.

Ярослав відчув, як вона під столом ногою провела по його стегну. Обличчя молодого чоловіка запалало, він аж облизнувся, дивлячись на вродливу жінку у короткому халаті.

- До тебе приїхав, звабнице, - хмикнув юнак, беручи на виделку шматочок омлету.

- Та ти, я бачу, те, що мені треба, - усміхнулася Монік.

- Тільки дай мені шанс, а я доведу, що не помиляєшся, - сказав Ярослав.

Молоді люди й надалі б фліртували, аж тут…

- Мамо, - почулося позаду них.

Обернулися та побачили дівчинку, років шести, яка стояла у рожевій піжамі, тримаючи іграшкового ведмедика.

- Доброго ранку, Ангеліно, - прощебетала жінка, - привітайся до дяді Ярослава.

Дівчинка кивнула Ярославу, не без цікавості дивлячись на маминого кавалера.

- Це хто? - вражено пролепетав чоловік.