Глава 17.

Женя Климова

Я повернулася додому в неділю ввечері і очікувала шторму. Але зустріла повний штиль ...

- Привіт Женю. Як відпочили? - запитав мене напівроздягнений і усміхнений Костя.

- Нормально, - сказати, що я була здивована, це нічого не сказати... Що з ним за метаморфози відбулися поки мене тут не було?

- Я приготував м'ясо і салат на вечерю, там ще залишилося, хочеш? - ще більше мене здивував хлопець.

- Ти вмієш готувати?

- А як ти думаєш я виживав, коли жив сам? Не міг же я харчуватися тільки їжею з доставки, іноді сам готував. Я ж не голубці або холодець готую, так м'ясо на сковорідці посмажити і картоплю зварити. Салат нарізати.

- Дякую, зараз приєднуюсь і з задоволенням спробую твої страви.

- Я тоді розігрію.

Що відбувається, цікаво?

Швидко вмилася, переодяглася в свій улюблений домашній спортивний костюм і вийшла у вітальню, хлопець мене вже чекав за столом.

- Сідай, Женю!

- Дякую.

М'ясо було дещо жорстким і солоним, але я мужньо з'їла все, що було на тарілці.

Відразу зрозуміло, що готував хлопець вкрай рідко, але все ж ображати його працю не хотіла.

- Я тільки це... З сіллю не розрахував трохи, але наступного разу буде краще, обіцяю! - ох ця ямочка на щоці, так і тягнеться рука до неї доторкнутися.

- А що планується і наступний раз? - вирішила я уточнити.

- Так! Я вирішив трохи змінити свої споживчі звички і більше приймати участь в побутових питаннях, - рішуче сказав Костя.

- А в чому саме будеш брати участь, просвіти свою співмешканку? - я так боялася їхати додому, щоб не бачити його незадоволене обличчя і тут така несподіванка ...

- Будемо разом купувати їжу, і ще раз в тиждень приготування на мені, ну або частіше, по можливості, а ще я буду пилосос чистити і ... Сміття виносити? - майже пошепки закінчив, напевно, самому страшно від того, скільки всього належить робити.

І таким він мені милим здався) 

- Домовилися. Тоді поїхали? - вирішила я перевірити діями його великі плани.

- Куди? - здивувався він, дивлячись на годинник, було близько 10 вечора.

- В супермаркет. Вони цілодобово працюють, а у нас зовсім порожньо в холодильнику. Чи може поки мене не було ти з'їздив і все купив?

- Нііііі… - нерішуче відповів чоловік, і так боязно на мене глянув, що мені його навіть трохи шкода стало. Зовсім трохи.

- Тоді не втрачаємо часу.

Ха! Я відривалася на повну :)

- Костю, а як думаєш візьмемо радомер або дорблю? 

- Бери обидва, - з болісним виразом обличчя відповідає мені чоловік.

- А може ще сулугуні, що скажеш?

- Давай.

- А пармезан нам потрібен? - я вже чисто прощупувала кордони терпіння хлопця.

- Звичайно, - він навіть намагався, щоб в голосі відчувався ентузіазм.

- Добре, тепер за овочами і фруктами! - дала я вказівку.

Хух, мені навіть самій набридло ... Майже дві години провели в продуктовому магазині, мій особистий рекорд!

Костя старався з усіх сил не дратуватися, не показувати ступеня жаху, але все це легко читалося на його обличчі.

- Женю, додому? - з благанням у голосі запитав він.

- Ти що? Ми ще в рибний не заходили!

Близько першої години ночі приїхали додому.

Я почала швидко все запихати в холодильник, а чоловік сів, простягнув ноги і сказав:

- Я тепер буду по-іншому ставиться до їжі, це скільки треба сил і енергії тільки, щоб купити продукти, а потім же ще готувати і мити посуд ...

Я мовчала, насолоджуючись моментом.

- Женю, - сказав він - Пішли спати, завтра на пари зранку. 

Вранці мене чекали кава і невиспаний Костя. 

Він, до речі, змінив свої домашні костюми і тепер взяв моду виходжувати в одних штанах на стегнах по квартирі.

- Привіт, - посміхнувся мені, - Я сніданок не готував, але кави зробив. Давай сьогодні бутербродами обмежимося.

- Добре, - з учорашнього дня хлопця було не впізнати, він старався для МЕНЕ!

Ми поснідали і я пішла на пари, не знаю чим там ще залишився займатися чоловік, але я чекати просто вже не могла, так як сьогодні семінар по аналітиці.

Увечері мене чекав шикарний букет з диких орхідей та ромашок з листівкою «Для дорогоцінної дружини».

І так потекли наші дні, приємності в дрібницях - заварити каву, разом сходити за продуктами, закинути і розвісити прання - ми все робили або разом, або хто першим приходив додому.