Микола, Іван та Співдружність

Глава 7

Глава 7

            У рушської людини, він же мокша, є дві заповітні мрії: вигнати зі своєї території усіх нерушських і поїхати жити закордон! Чи всадити ніж в спину своєму сусідові, якого навіть братом намагається називати, - ось це по-рушськи, ось це по-нашому!

Чи, наприклад, убити свого брата, якщо цар (мент, князь, чиновник - потрібне підкреслити або продовжити за власним розсудом) накаже це зробити заради своєї батьківщини. Така собі неповноцінна істота, готова на відверту підлість або низькість, аби догодити хазяїну, адже хазяїн завжди прав, адже хазяїн думає за нього, йому там вгорі видніше… однозначно.

 

Чи ось ще щось на тему скріп цієї нації - зацініть продажну сутність рушиків!

Або ж продати за рупь свою країну, як це зробили ватники в деяких регіонах сусідньої з Рушкостаном держави, а потім отримали по зубах від нових хазяїв і почали нити (причому тільки анонімно, зверніть увагу), що їх утискують, відбирають, затискають, гнобят, а вони адже теж рушскіе! Що продукти тепер погані, не такі як були у укрів - але мову своєї країни вони зневажали - хочуть на двох стільцях сидіти: жити в Рушкостані, але харчуватися як раніше, їздити за кордон за документами сусідньої, зрадженої ними держави, але вважатися громадянами Рушкостана - ось така недонація під назвою крисчани, наприклад. Чи говно-территорії під самоназвами Донбабве і Лугандон  - там такі ж організми мешкають.

А як раділи  - прямо «зі сльозами на очах».

До речі, про продукти: от як виглядає типова продуктова валізка звичайного українця. У цієї нації якраз все росте з тіла правильно.

А ось як роблять продукти в Рушкостані, і що з цього виходить.

 

 

 

До речі, знайшлася навіть класифікація цього окремого виду рушських, які себе називають ватниками - додам, що у деяких з них навіть такого одягу, як ватник, ніколи не було - але проте, це не заважає ним бути ватниками, продавати свою країну за обіцянки кращої їжі, різні талони і просто заради того щоб продатися і зрадити свою батьківщину, яка їх вигодувала.

 

А ось і новий вид талонів для жителів як Рушкостана, так і для ватних територій - адміністрація протекторату увесь час твердить про згубний і шкідливий вплив культури загниваючого заходу на уми своїх громадян, намагаючись прикрити витікаючу звідти інформацію для них, залишивши лише незрозумілий рунет.

Але користуватися досягненнями цього самого заходу, у тому числі і інфомережею (Інтернетом) їм при цьому нічого не заважає - ось таке лукаве, тупоголове стадо тварин.

До речі, про дороги: в Рушці завжди були дві проблеми, як вони самі стверджують - дурні і дороги, причому, якщо з першим пунктом все ясно-зрозуміло, то другий пункт явно ігнорується упродовж усієї історії Рушкостана ще з часів болотяних територій. Я вже не говорю про стовпи посеред дороги, цеглі на вірьовках замість дорожнього знаку, але як зрозуміти ось таке? Це населений пункт або що? Іван чесав ріпу, згадуючи свою Росію - там теж ніби є щось схоже,… чортовий нашийник підчищав увесь час пам'ять, лишаючи спогадів про батьківщину. Але, здається, останнім часом там стали ремонтувати дороги по нових, так званих нанотехнологіях Сколково - в Співдружності нанитів теж застосовують, але рідко - аж надто вони дорогі, зараза. А ось в Росії з цим, схоже, проблем немає - технік посміхнувся своїм думкам і порадів за свою далеку батьківщину - навіть просунута Співдружність пасе задніх в порівнянні з рівнем застосування нанитів в Росії, ось так вам усім!

 

Поки Іван Дятлов на орбіті згадував свою батьківщину і сумно радів проривним дорожнім технологіям Росії, український фермер внизу на планеті продовжував свій курортний сезон. Микола після довгих роздумів вирішив облаштуватися на пляжі по дорослому: слід було спорудити невелике бунгало, щоб опівдні ховатися там від пекучого сонця, підвести туди водопровід з каналізацією і опалення з гарячою водою. Поставити повноцінне ліжко з підігрівом матраца, встановити велику голопанель, підключити до бунгало інфомережу. Панель, устаткування для сантехніки і системи опалення замовив у корпорації - там для годиться трохи подумали, а потім пообіцяли прислати все з найближчим вантажним флайером. Його хазяям для раба було нічого не шкода, тим паче такого перспективнішого - поцікавилися, чи потрібний інфрачервоний обігрівач на додаток до автономної системи пляжного обігріву бунгало - це, якщо раптом курортний сезон затягнеться на осінь і частково на зиму. Коля подумав і відмовився - взимку тут буде явно не комільфо, а ось від вентилятора п'ятишвидкісного на штативі, з управлінням через нейромережу не відмовився - вітерець з океану дув не завжди з  того боку, звідки хотілося фермерові.

Паралельно подумав, а не чи зажадати зарплату, але як подумав, так і роздумав - по-перше, це суперечило договору, а по-друге, хоч його рабовласники виявилися і добрими, але перегинати палицю не варто! Он минулого тижня підігнали йому супер модну приставку для мережевих ігор «Ofigenno - superset4.229», щоб цінний співробітник міг грати в різні онлайн і офлайн ігри. Залікова виявилася цяцька, на деяких іграх він вже досяг стопіццотого рівня і навіть без читів, щоб там хто не подумав. Будівельні роботи по зведенню бунгало тривали три дні - Микола приорав до робіт увесь склад штатного ремонтного комплексу «Пітух-4.ЖЮ» - механізми працювали без сніданку, обіду, вечері і навіть відмовилися від підвечірка, настільки розуміли важливість моменту. Найбільше часу пішло на прокладення інженерних комунікацій від птахокомплексу, а ось ставити міні-кухню у бунгало відмовився, адже, врешті-решт, у нього в підпорядкуванні є купа крабів посильних, які могли у будь-який момент зганяти на базу і притягнути йому щось пожерти у своїх клішнях. Навіть холодильник собі підігнав, трохи натиснувши на керівництво корпорації - як же без холодного на пляжі, а? Невеликий «Бічфризер-4.2», і всього лише на два кубометри - агрегат органічно вписався в інтер'єр бунгало поряд з лежаком. До речі, останній теж підібрав із смаком - «Лежун-4.1» приємного чорного кольору з білим в кружечки матрацом - не на пластику ж відпочивати, він все-таки цілий керівник комплексом, а не технік якийсь.



Вик Форчунов

Відредаговано: 07.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись