Mikrokod-3

4


Карантинна весна пройшла. І ні карантин геть не зняли, але суттєво його послабили. То ж хоч-не-хоч, а довелося виходити на роботу. Не може електрик дистанційно працювати. Хоча, цікаво було б на це подивитися.

Сидить такий електрик за ноутбуком і: „Візьміть он отой провід, ой не той... Ну і що, що вдарило струмом...”

Та ні, ну його. Видовище ще те було б. Цим має займатися фахівець, або людина, котра хоч елементарні поняття має, нас і так давно не пʼятдесят два мільйони.

Тож дні трохи втратили в особливостях. Кожен майже такий, як і попередній. Зранку праця, ввечері дружина, вихідні дача. Хоча ні просто їздили в гості до батьків.

Там і повітря чистіше, та й поміч біля землі завжди потрібна. І свіжі овочі, фрукти. Літо, як літо. Звичайне таке українське. Вже без хрущів над вишнями, бо то таке в травні буває, але з людьми, які мов ті хрущі. Лишень не над вишнями, а під ними. То їх же і збирають, до грядки обробляють.

Мабуть, це в нас в крові, чи то так нас привчили. Але літо проходить швидко. І настає жахливий день для всіх школярів, а може і не для всіх... Так приходить вересень, і школи відкривають свої двері для школяриків. І для першачків, що ще оглядаються і дивуються, що це воно таке, для них понавішувано кульок. Все зроблено, щоб перелякані дітлахи заспокоїлися і відчули, що їх тут люблять. В когось з рук вириває кульку і вона летить, така жовта, на фоні блакитного неба. А потім ще одна ледь помітна на фоні блакиті. Точно як прапор нашої держави, що ж символічно.

Саме в такі дні, коли ще літо володарює, сонце дає тепло, а хмари лише готуються завдати удару, бомбардувати землю маленькими бомбочками-краплинами, я став татком.

Довго ми сперечалися, як назвати сина. Так у мене буде син. Роман Микитович. Не знаю чому клин клином зійшовся на цьому імені, але всі мої варіанти були відсторонені. Роман і все. Хоча звучить не погано. Римлянин. І дійсно повадки ще ті, римські. Спочатку завоював наше ліжко, а потім і всю квартиру.

Ще той бешкетник. Тож консоль довелося ховати. Одна в надійному місці, інша на шафі, де малюк ще не міг дістати. Але чи на довго це його стримає. Телефон мами вже постраждав... Але то ж телефон, а не чарівна паличка, без якої в будь-яку мить може трапитися щось страшне.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше