Книга Святого Миколая

Сидіти на єдинорогові, що продирається крізь ліс, було досить незручно, але думки Міла блукали десь далеко. Дівчинка згадувала, як ще кілька років тому вона, слухаючи казку, яку читали їй батьки, несподівано перебила їх, щоб сказати, що вона вже доросла, і в реальному житті поцілунок не зміг би повернути до життя отруєну принцесу.

Тато з мамою у відповідь лише з розумінням переглянулися та спробували було переконати її, але Міла вперто твердила, що це все неправда. І взагалі, треба ще довести, що чудеса дійсно існують. На завершення розгнівана дівчинка встала з ліжечка і схопивши зі столу свою улюблену Лолу, поклала її в коробку до інших іграшок, додавши, що вона вже виросла, і не треба дарувати їй різні непотрібні ляльки.

Наступного ранку Мілі стало соромно за свою поведінку. Вона попросила вибачення в батьків і відкрила коробку, але так і не знайшла свою улюблену ляльку, хоч і перевернула все в коробці згори донизу. Разом із нею пропав і Єдиноріг, з яким вона не розлучалася з трьох років.

- Невже я своїми необдуманими словами мало не втратила своїх найвідданіших друзів? - розгублено подумала Міла та, крадькома подивившись на Єдинорога, що вперто рухався вперед, на зосереджені обличчя Лоли і ельфів, дівчинка твердо пообіцяла собі, що їх дружба залишиться непорушною, що би не сталося в майбутньому.

- Бачите, попереду золоті шпилі? Приймальня Святого Миколая вже поруч, - схвильовано підвівшись зі свого місця, промовив Рурі.

- Ще трохи й ми зможемо нарешті відпочити, - мрійливо сказав Урі.

- А хіба вам не треба розносити подарунки дітям?– примружившись, запитала Лола в стажера, що раптом сильно розчервонівся.

- Як вона тебе, а ?- весело гмикнув Рурі та звернувся до Лоли: - Зараз головне повідомити Чудотворцю про підступні плани Мишачого короля. Якщо, звичайно, він уже приїхав…

- Як? А хіба його може не бути? - перебила Рурі Міла. - Я думала, він там постійно.

Ні, - відповів старший ельф. - Святий Миколай дуже рідко буває на одному місці. Йому ж треба встигнути побувати в багатьох місцях на планеті, щоб не обділити увагою жодну дитину. А ми, доки його немає, готуємо подарунки та розносимо їх дітям, прізвища яких записані в Книзі Святого Миколая.

- Тільки ось записів у ній із кожним роком усе менше й менше, - сумно сказав Урі, стискаючи в руках обережно складений у кілька разів аркуш паперу, що залишився в ельфів.

- Ми на місці, - раптом промовив Єдиноріг і перед враженою Мілою та її друзями відкрилася жахлива картина розграбованого будинку.

- Що тут сталося? - прошепотіла дівчинка та сплигнула на землю не в силі стримуватися й, не чуючи застережних криків ельфів, що також покинули Єдинорога, побігла всередину Приймальні

- Знову вона нас не чує, - промовив Рурі та звернувся до стажиста, Єдинорога й Лоли, - Не можна відпускати її саму. Тримаємося разом.

- За мною, - прогримів Єдиноріг, і друзі поспішили за дівчинкою.

Зайшовши до раніше величної будівлі, вони застали Мілу у центрі великої кімнати. Дівчинка, не вірячи, переходила з одного кута в інший і скрізь бачила сліди погрому.

Тут усе знищено, і немає навіть найменшого подарунка, - з жахом прошепотів Урі.

- Мишачий король переміг, - промовив Рурі та в знемозі опустився на підлогу. - Що ми скажемо Святому Миколаю? Мі підвели його, ми підвели всіх дітей!

У цей момент із центру кімнати пролунав голос Лоли.

- А це що за Книга?

- Це Книга Святого Миколая. Але якщо Мишачий король переміг, то це означає що в Книзі відсутні прізвища дітей, що вірять у чудеса, - спустошено відповів Рурі та, підвівшись до іграшки, показав на Книгу. – Бачиш, Лоло, вона відкрита, а її сторінки білосніжні.

Лола подивилася в напрямку, куди вказав Рурі та вже поверталася до ельфа, як її погляд зачепився за якусь невідповідність. Придивившись, вона побачила, як серед порожніх сторінок виблискував написаний золотом один рядок.

- Так вона ж не порожня, - схвильовано звернулася Лола до старшого ельфа. - Ось, дивіться. Тут сяє одне прізвище.

- Не може бути, - вражено промовив Рурі й, різко схопившись, кинувся до Книги, біля якої вже стояли як завжди незворушний Єдиноріг і Урі, що нетерпляче переминався з ноги на ногу.

- Подивіться, - загадково прошепотіла Лола, погляд якої чомусь був спрямований зовсім не на Книгу, а на Мілу, що сумно гортала в руках підняті з купи різноманітних речей  дитячі малюнки.

- Це Пророцтво, - чомусь пошепки проговорив Урі, і ніби побоюючись, що це сон, легенько себе вщипнув.

- Я знав, - прогуркотів Єдиноріг.

- У нас ще є шанс, - з надією промовив Рурі.

Чотири пари очей були прикуті до Міли. Дівчинка, відчуваючи на собі погляди свої супутників не втрималася й, підбігши до своїх супутників, запитала:

- Що? Що там?

Друзі повільно розступилися, і дівчинка, підійшовши до відкритої Книги Святого Миколая, нарешті побачила, що їх так схвилювало.

- Моє, це моє прізвище, - радісно закричала, побачивши сяючий золотом напис. Міла. Повернувшись до своїх друзів, що й досі дивилися на неї і мов не вірячи побаченому, мовила вже іншим, серйозним тоном:- Тобто в нас ще є час.