Епілог

За вікном повільно наставав ранок. Сонячні промені, проникаючи в нещільні засунуті штори, почали бігати обличчям дівчинки, і одну за одною піднявши її вії, поступово розбудили її.

Дівчинка зморщила носик і протерла очі кулачками, розплющила їх і радісно розсміялася, побачивши, як світяться штори в променях ранкового сонця, як золотяться поодинокі пилинки в повітрі. Вона вибралася з-під ковдри й босоніж підбігла до вікна. Міла відсмикнула штори, і в обличчя їй линув потік яскравого світла. Дівчинка на мить замружила блакитні очі, але потім розплющила їх назустріч цьому світлу  й подивилася у вікно.

Почувши рух за спиною, вона оглянулася й побачила обличчя батьків, що посміхалися до неї.

- Доброго ранку, сонько, - підходячи до неї та цілуючи її в щічку, сказала мама.

- Ну що, ти готова подивитися, що тобі подарував Святий Миколай? – підморгнувши Мілі, сказав тато, підійшовши до них.

- Чи ти досі сумніваєшся в тому, що він існує?- раптом запитала мама.

У відповідь Міла міцно обійняла батьків і, дивлячись у їх сповнені теплом очі, відповіла:

- Як я вас люблю! – і вже ледь чутно прошепотіла: - Святий Миколай подарував мені справжніх друзів і неймовірну пригоду.

Несподівано мама подивившись в сторону ліжка дівчинки, різко запищала та вибігла з кімнати з криком: - Тут миші!

Міла й тато переглянулися та, не стримуючись, весело засміялися. Насміявшись удосталь, тато раптом заговорив.

- Знаєш, на мить мені теж здалося, що я побачив трьох мишок, - і, задумавшись на секунду, продовжив: -  В однієї з них навіть була корона на голові. Але пригледівшись, я зрозумів, що, мабуть, помилився. Нічого там немає. Звідки в нас удома взятися мишкам? Правда ж, доню?!

 - Мабуть, здалося, - ледь стримуючи в душі радісний вигук, відповіла Міла і  посміхнувшись, вона подивилася в об’єктив камери, яку так і не вимкнула.