Рятівниця

Інга озирнулася у великому сучасному приватному будинку. «Щоб я так жила» — подумала дівчина, але утримала цей коментар інтер'єру при собі. Будинок був у стилі хай-тек. У квартирі дівчини теж був хороший ремонт, але такою розкішшю вона точно похвалитися не могла. Будинок був дорогий і гарний, а от труп господаря на підлозі зовсім звичайний. Чоловік лежав у калюжі крові. Його затикали ножем, який стирчав із однією з ран. Поліцію викликала його дівчина, яка зараз плакала поруч із тілом. Вона знайшла труп, повернувшись додому.

— Ким доводився вам убитий?

— Пупсик був моїм хлопцем. — схлипнула дівчина.

— Як Пупсика звали за паспортом?

— Павло Матвійович Зімін. Ви що його не знаєте? Він відомий фотохудожник. — дівчина знову залилася сльозами.

— Був. — поправила її Інга.

Ридання дівчини перетворились в повну істерику. Вона явно була молодшою ​​за нього років на двадцять мінімум і справляла враження дурнуватої утриманки. Інга хотіла, але постаралася не іронізувати над нею.

— Я вірно розумію, що ви знайшли тіло, коли повернулися додому? Звідки?

— Я була вранці на виставці Пупсика. Я її готувала разом із його командою. Зайшла до хати, а він на підлозі… — дівчина знову залилася сльозами і сьорбнула воду зі склянки.

— Вероніко, а ви не знаєте, чим він сьогодні займався чи планував займатися?

— Він збирався вдома з якимись документами попрацювати, але з якими я не знаю.

— А зустрічей у нього сьогодні точно ніяких не було призначено?

— Не було. — дівчина витерла сльози паперовою хустинкою.

— Конфлікти чи вороги в нього були?

Дівчина схлипнула і замислилась на мить.

— Пупсик мав багато заздрісників, але щоб прямо вороги-вороги, таких не було.

Інга, поговоривши з дівчиною, пішла до кімнати, де були записи з камер, там на неї вже чекав Ян. Він заперечливо похитав головою.

— Три години запису з моменту вбивства стерті.

— Це могла бути людина, яка добре знала будинок і систему стеження, бо цю кімнатку з моніторами важко було б знайти сторонній людині. Ми б її навряд помітили, якби Вероніка нам не сказала.

— І зауваж, стерли саме три години. Що вбивця три години міг робити із жертвою?

— Якщо це знайома людина, то вони могли посваритися, і потім жертву в пориві емоцій закололи ножем, який взяли з його кухні, або вбивця знав про камери і теж шукав цю кімнату.

— Це не може бути ця Вероніка?

Інга знизала плечима.

— Не знаю. Чи вона ридає через те, що її папіка вбили чи вона сама його й убила і тепер тому ридає. Не погано було б дізнатися, чи немає в нього заповіту, і чи вона юридично отримує вигоду від його смерті.

— Думаєш, вона могла його вбити, щоб собі забрати будинок?

— Все може бути. Вона могла з ним посваритися, убити його, піти з дому, потім повернуться, стерти потрібний запис із камер, і залишити момент, коли вона повертається та викликати поліцію. Але якщо вона каже, що займалася організацією виставки з командою Зіміна, тоді вона, швидше за все, матиме алібі.

— Може, хтось хоче, щоб ми думали, що вона вбивця. — припустив Ян.

Інга погодилася. Вона поїхала у відділок шукати інформацію про вбитого, а Ян до команди, яка готувала виставку фотографа. Вони зустрілися увечері у відділку. Хлопець прийшов до кабінету дівчини, як завжди з їжею. Цього разу він приніс два чаї та дві картоплі фрі.

— Вероніка має алібі, вона справді весь цей час була в арт-центрі «Фольга», де готували виставку фотографій Зіміна. Точніше, за словами організаторів виставки, вона вдавала, що готує. Всім займалися вони, а її лише терпіли, бо Зімін попросив її прилаштувати бодай туди. Але вона весь цей час цитую: «крутилася у нас під ногами».

— Може, це хтось із його команди його вбив і намагався підставити Вероніку?

— Навряд чи. Вони всі були шоковані цією новиною, і вони через його смерть тепер всі роботу втрачають, а в тебе що?

— А я дізналася, що Павло Матвійович Зімін був дуже відомим фотографом. І півроку тому він розлучився зі своєю дружиною Наталею. У пресі про це майже нічого не було, напевно, розлучення було мирним. Хоча мотив у неї може бути цілком. І не зрозуміло чому вони розлучилися. Завтра ми їдимо до неї, треба на неї подивитися та з нею поговорити.

— Чому подивитися?

— Я знайшла її дуже старі фото, коли вона була молодою, але на всіх новіших вона у величезних чорних окулярах і вуалі. Невідомо з чим саме це пов'язано. Про неї мало в інтернеті інформації. А по базах теж на неї нічого немає, крім розлучення і того, що в неї невелика мережа кав'ярень.

Наступного дня Інга та Ян зустрілися з колишньою дружиною фотографа у її кафе. Як і на фото, вона була у великих чорних окулярах та вуалі. Вони не стали розпитувати жінку про її потайливе вбрання. Наталя вже знала про смерть колишнього чоловіка зі ЗМІ. Жінка говорила, що вони розлучилися абсолютно адекватно. Вона не виглядала цілком спокійною, але це можна було легко пояснити тим, що чоловік, з яким Наталя розлучилася, не був для неї чужою людиною. Вони прожили у шлюбі вісімнадцять років.