Розділ 2

Поволі відкриваю двері свого будиночка та заходжу до середини. Не можу повірити тому, що бачу. Навколо безліч мерехтливих зірочок. Посередині вітальні відкритий портал у невідомість, а по боках стоять мої найкращі подруги – Кортні та Елі.

З нашої попередньої зустрічі вони майже не змінилися. Елізабет – принцеса планети Цейнтейрус – досі була красивою брюнеткою, з ідеальною і тепер дещо загорілою шкірою. А Кортні – принцеса Вільдорану, також не змінювала нічого у своїй зовнішності та була шатенкою з незмінними білими прядками у волоссі, які прекрасно відтіняли її блакитні очі.

Єдиним, що змінилося було те, що на голові Кортні красувалася невеличка діадемка, яка чудово пасувала до довгого шовковистого волосся подруги. А Елі була у незвичній сукні, вкритій спеціальним матеріалом, який мав захищати її від неочікуваних нападів.

Їхні нові предмети гардеробу цілком зрозумілі, адже подруги незабаром мали зійти на престоли та почати правити своїми королівствами.

Батьки Кортні, після неймовірної історії зі зникненням, повернулися і ще намагалися протягом трьох років управляти королівством. Але вже незабаром зрозуміли, що їх це вже не так цікавить та все, що вони роблять, уже не приносить їм ніякої радості.

Тому незабаром брата Кортні мали коронувати, а подруга виступала як вища принцеса. Тобто вони мали однакові повноваження, але в якихось надважливих питаннях вирішувати, що робити, мав все-таки її брат. Як-не-як, а коли зникли їхні батьки, йому вже доводилося правити королівством.

А що стосується Елізабет, то її мама знайшла свою другу половинку, але, щоб убезпечити королівство від зради, вона хоче відмовитися від прав на престол, на користь дочки та лише потім одружитися.

За ці роки сталося так багато подій, що навіть складно все пригадати, якщо чесно. Але головне, що зараз ми знову разом.

– Як же я сумувала за вами,– підбігла до подруг та обійняла їх.

– Ми також.

– В нас є для тебе невеличкий сюрприз,– підморгнула Кортні та показала на портал, що все ще іскрився посеред кімнати. А я навіть довгих п'ять хвилин встигла думати, що його відкрили просто для краси.

– Ми дуже довго шукали те, що тобі може сподобатися і зрозуміли, що завжди було у твоєму житті найголовнішим. Там ти зможеш це знайти,– промовила й собі Елі.

– Тільки це заклинання потребує дуже багато енергії та ми могли створити лише один портал. Тож в тебе є тільки одна спроба. Будь обережною, бо перевірити, що за цією прекрасною оболонкою, у нас не вийшло. Якщо будуть якісь проблеми або загроза життю, то не гай часу і мерщій повертайся,– з тривогою в голосі сказала Кортні.

Я подякувала за подарунок і вже хотіла було ступити у невідомість, але Елі затримала мене ще на хвилину.

– І пам’ятай, магія там працює так само як і на Землі, тому не бійся використовувати звичні заклинання та не витрачай занадто багато сил.

– Добре,– посміхнулася я та пішла за пошуками найголовнішого у своєму житті.

Здавалося б, минула вже ціла вічність, а я ще летіла по довгому напівпрозорому тунелю, зітканому з очікувань і мрій, реальності та вигадок. За його тонкими стінами було видно мільйони нових світів, які так і манили відвідати їх, але згадка про те, що незабаром зможу довідатися те, що мене найбільше турбувало, спиняла.

Ця довга подорож навіювала сон. Я старанно з ним боролася, але з кожною секундою ставало все важче й важче відкривати очі.

Раптом мене викинуло з порталу і я відчула, як приземлилася на щось дуже м’яке. Розуміння того, що потрібно вставати та бути готовою боротися за своє життя, прийшло одразу. Але сил навіть на те, щоб розплющити очі, не було. А це я ще й не говорю про те, щоб захищати себе.

Відчуття спокою панувало навколо. Я розуміла, що нарешті вдома.

– Що з нею? Чому вона тут? Невже це…– почулися голоси десь зовсім поруч, але мені було все одно, я просто заснула.