Моє?! Королівство

Розділ 10

-    Що просто? Як артефакт міг зникнути? Що з ним сталося?

-    Артефакт раптово засвітився та почав засліплювати всіх навколо. Точилася запекла боротьба. Я не міг нічого зробити, тому, що не бачив нападників. Почулися крики. Я запанікував і наклав на артефакт заклинання мороку. Воно спрацювало не так, як очікувалося. Коли морок розсіявся, попередні його власники розпорошилися, а з артефактом сталося невідь що. Цілком можливо, що він також знищився,- розповідав каракал, а його голос щосекунди все тихшав і починав тремтіти. Було жаль Феліная. Мені здавалося, що він почав тремтіти та от-от почне ридати.

-    Це я у всьому винен!- не стримався він.

     Від цього крику, сповненого розпачу, аж позакладало у вухах, пташки здійнялися з дерев. Каракал одночасно говорив зі мною і посилав цей сигнал усім довкола. Ніхто його не розумів, але відчував неймовірну тугу та печаль.

-    То, що тепер буде?- схлипнула я, піддаючись його емоціям. Есмеральда також не стрималася і похапцем стирала сльози з обличчя.

-    Не знаю. Все залежить лише від тебе. Я вірю, що ти знайдеш вихід з цієї ситуації.

     Раптом все навколо охопила темрява. Ми завмерли в очікуванні чогось страшного. Каракал якось дивно почав тупцяти на місці, створюючи ледь чутний тупіт. Кожного разу, коли його лапи з гарненькими кігтиками торкалися землі, від них йшов сніп магічних іскор. Ритуал продовжувався ще доволі довго, як раптом від нього, аж до неба, здійнявся потік світла та повернув все так, як було.

     Ми видихнули з полегшенням, адже досі ще не встигли зрозуміти, яке страшне лихо загрожує нам. Каракал м’яко ступив у бік замок для принців та принцес. Тепер він мав жити поруч зі мною, щоб завжди бути поруч та мати змогу захищати свою хазяйку. Хоча це й звучить трохи дивно, як на мене, ельфійку, яка тільки звикає до свого рідного світу.

     Фелінай спокійно йшов та розглядав усе довкола. Красиві сади обабіч, чесно кажучи, манили моє око також. Троянди, незабудки, лілії, тюльпани, фіалки та багато інших квітів пахли просто неймовірно. Їхній аромат доносився і до нас, приємно лоскочучи ніс.

     Досі пам’ятаю, як не могла наблизитися до квітів у дитинстві, бо мені мої однолітки наговорили, що з них можуть вискочити якісь маленькі чудовиська. Як же мене лякало. А тепер я розумію, що діти мали рацію, але лише в тому, що посеред квітів хтось живе.

     Маленькі флодіанси – істоти, які піклуються про добробут квітів, вже не боялися мене та літали поміж квітів, весело щебечучи одне з одним. Це суміш маленьких ельфиків та валькірій, які володіють деякими здібностями вампірів. Вони нагадують за своїм типом крил — кажанів, але виглядають, як і звичайні люди.  

    Я милувалася ними та з задоволенням спостерігала за їх метушливою працею. Як раптом в далечині помітила дещо нетипове для нас. З лівого боку небо осяяло сяйво неземної краси, з безліччю малесеньких іскорок, що каскадом спускалися зверху. Але з правого до нас насувалося щось величезне.

    Чорна брила каменю з крилами, з кожною секундою ставала все ближче. Я не могла відірвати погляду та застигла, чим привернула до себе уваги Есмеральди й Феліная. Вони також зупинилися поруч, вдивляючись у силует і намагаючись зрозуміти, хто це.

-    Дракон!- донісся до нас крик вартового та калатання дзвонів.

     Все навколо миттю змінилося. Навколо почали закриватися двері кам’яних будиночків, вони миттю всі заіскрилися різними барвами, бо флодіанси, які там жили, почали накладати спеціальні заклинання, щоб вогонь їх оминав. Всі ельфи також порозбігалися по домівках. Лише найсміливіші з них було попрямували в нашу сторону, але потім раптово розверталися та тікали якомога далі.

     Мене також охопила паніка. Що робити? З помічників у мене є тільки Фелінай та Есмеральда. А на скільки я знаю, ніхто з нас ще не бився з драконами. Можливо, він і не нападати прийшов?

     Але не встигла я озвучити цю думку у своїй голові, як дракон наблизився до першого ряду квітів та почав їх палити своїм пекельним вогнем. Після нього залишалася лише пустеля, всипана камінням та розпечена, після цього чудовиська.

     Есмеральда знепритомніла. Каракал за допомогою магії переніс її до замку. Залишилися лише ми троє – я, Фелінай і дракон. Хто ж переможе? Щось я сумніваюся, що це будемо ми з каракалом.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше