Моє ім'я Весна

Глава 7

Мені було прикро і боляче, хоча я не повинна такого відчувати по відношенню до сторонньої людини.  Відчуття, наче мене зрадили, адже мені здавалося що я йому подобаюся. Тепер розумію, що це мої ілюзії або ж я і справді подобалася, але з'явилася більш симпатична дівчина. У будь-якому випадку, Аня погодилася на похід в кіно і вже прожужжала який прекрасний вечір провела з ним. Я не стала нічого говорити, це ж моя найкраща подруга. Та фактично єдина.

 

Добре що Матвій, як я вже знаю, не прийшов на наступний день в пекарню.  Мені було б не комфортно. Зміну відпрацювала на автоматі, навіть посміхалася, аби гримза зайвий раз не чіпала. Ані вдома не було, хоча це був її вихідний. Я вже уявляла, як вони десь гуляють, тримаючись за руки.  Мене накривало хвилею ревнощей і образи, тому вирішила приготувати смаженої картоплі. Заплела косу, зі свого неслухняного волосся. Переодягласт в домашні зелені шорти і футболку з принцесою-лягушкою. І коли я перетворюсь на красуню?! Як в кращих ресторанах міста: малюнок з кетчупу, сама страва та солоний огіркок, з бабусиної торішньої закрутки. Забравши витвори кулінарного мистецтво в кімнату, я накрилася ковдрою і включила «Клятву», один з улюблених фільмів, ну якщо розглядати жанр мелодрам. Хоча я рідко таке дивлюся, тільки під настрій.  А з сірооким, він у мене тепер постійно такий.

 

Так і не дочекавшись Аню, я вляглася спати. На ранок прокинулася з думкою, що повинна бути щаслива за подругу!Адже сама його відшила, вважала нарцисом. Чого я мучуся тепер?

 

Мій бойовий настрій зіпсувався в ту мить, коли Аня прийшла під ранок і сяяла як Ейфелева вежа вночі.  Від усвідомлення, що вони провели ніч разом, моє нутро почало вивертати і це не епітет, мені дійсно стало погано.  Аня злякалася і накинулася з питаннями про те, як я себе почуваю, а мені було соромно.  Адже моя подруга щаслива, а я заздрю ​​і потайки (навіть від себе) хочу бути на її місці.  Добре що Діма набрав мене і запропонував прогулятися після мого заняття, про яке я, до речі, забула.

 

Натягнувши блакитні шорти і подовжений, білий топ, я вийшла під незадоволений погляд, промчала в коридор. Дивно, що вона нічого не сказала про плаття.

 

–Могла на побачення одягнути хоча б сарафанчик.– ах ось і сказала.
 

–Це не побачення, ми просто спілкуємося.

 

–Дарма ти, хороший хлопець!  Сама говорила, машину класну має.

 

–У нас тепер індикатор хорошого хлопця, наявність автомобіля?


–Ні, але це безумовно плюс. Та й ми зможемо піти на подвійне побачення.
 

Мене як струмом пробило.  Я на побаченні з найкращою подругою, яка зустрічається з об'єктом моїх снів.


Уроки у Юлі мені дуже подобалися, вона пояснює все доступно і цікаво.  Крім мене в групі ще п'ятеро. Яна з чоловіком Артемом підтягують мову, так як мігрують до Канади. Олеся підвищує рівень знань для роботи. А Ростик і Міша як і я, для загального розвитку.  На заняттях ми спілкуємося англійською, а одним з домашніх завдань написати лист для носія мови.  Так я познайомилася із Дженіфер з міста Мейкон, штат Джорджія.  Було приємно отримати відповідь і познайомитися з людиною з іншого континенту.  Джей, як її звуть друзі, перейшла в останній клас школи.  Мріє вступити на еколога, в університет Нового Орлеана. Це досить далеко від дому дівчини, але для США це нормальна практика. А ще вона планує поїхати до океану, з друзями і своїм хлопцем Тревісом, відразу після випускного.  Я читала її листи і була в захваті від життя, яке мають там. Звичайно усвідомлюю, що там теж є різні родини і ситуації, Джей з досить забезпеченої сім'ї.  І тим не менш, дуже приємний співрозмовник.  Ще вона сказала, що ім'я Спрінг (Весна англійською) досить поширене в Америці і вона сама вважає его дуже красивим. Шкода, що я так не думаю.

 

А ось Олесі попався якийсь збоченець, він вів з нею листування від імені дівчини та через тиждень надіслав нібито своє фото і попросив теж зробити і її, тільки більш інтимне.  Хлопець Ооесі, якимось чином з'ясував, хто по той бік екрану. Так що, такі переписки бувають страшними.

 

Урок підійшов до кінця, ми як завжди вдосталь насміялися і отримали домашку. У вікна приємно заливається помаранчеве світло, сонце вже сідає.  Всі з моєї групи вже пішли, а я чекала на Діму. Він прийшов через п'ять хвилин і сильно вибачався за запізнення. Але найприємніше, що він приніс мені букет з п'ятнадцяти вогненних троянд. Хоч яким банальним не був хлопець, але дуже милий.

 

Ми пішли гуляти по «Центральному парку», Діма купив моє улюблене фісташкове морозиво і солодку вату. Ми дуріли і багато говорили, про все.  Катались на колесі огляду. Мені дуже легко з ним, тільки не розумію чому я нічого не відчуваю?  Де ж метелики в животі?  Де мурашки по шкірі?  Я дуже хочу відчути, хоч що-небудь романтичне, по відношенню до нього.  Але навіть поцілувавши мене, я не відчула абсолютно нічого.  Я навіть хотіла вибачиться і піти, але розуміла, що мені нічого не світить з Матвієм. Так чому я не повинна бути з хлопцем, з якому дійсно подобаюся, тільки через ідіотський кольор очей?

 

Я розуміла що справа не тільки в цьому, але поміняти я нічого не зможу.  Значить буду намагатися закохатися у Дмитра. Невже це буде складно, адже він такий хороший ?!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше