Рятівник

'Цікаво чому він не спить в такий пізній час? А може йому погано? Може щось з ним сталося?"-літали в голові думки від яких не могла заснути. Я почала лише чотири години,коли прокинулась,я підійшла до дзеркала щоб вмитися,і помітила,що мої очі дуже сині та опухлі.

-Ааа… що робити?...як це могло статися?- розгублено вела себе я.

Але я нанесла трішки більше макіяжу ніж зазвичай і подивилася на результат,мені він сподобався.

-О Марино чому мені здається,що твоє лице таке красиве?-запитала тітка

-Хм.. тітко моє обличчя завжди було красиве,адже я вдалася в свою..маму.- на обличчі виступили сльози.

-Але сьогодні ти ще прекрасніша.

-Дякую.-витираючи сльози,я посміхнулась.

Поснідавши нас водій завіз до школи. В школі ідучи по коридорі на мене всі кидали погляд,хоча я розуміла чому. Зайшовши до свого класу,я помітила,що Назара немає. Пройшов перший урок,я вирішила піти в туалет. Помивши руки я вже попрямувала до виходу,як Артем закриває рукою на вихід. Артем- це учень з 10-В,постійно тусується в поганих компаніях,і взагалі він самий противний хлопець,якого я бачила.

-Привіт красуню!-спокусливим поглядом дивився на мене Артем.

-Що тобі потрібно від мене?- сердито і впевнено відповіла я.

-Мені потрібна ти,красуне.-простягаючи руки до мене,промовив.

Я почала кричати,але мені одразу Артем закрив своєю долонею руку. Я почала плакати і вириватися,але нічого не виходило. І тут вбігає розлючений Назар,він штовхає Артема ногою і починає його сильно бити,я в той момент застібаю сорочку,яку розстебнув Артем. Назар підбіг до мене,його руки лежали на моїх плечах:

-З тобою все гаразд? - захекано запитав Назар.

-Так я впорядку. Давай підемо звідси.- витираючи сльози сказала я.

-Авжеж.- накинувши на мене свій піджак Назар повів мене на дах школи. Ми сіли на лавочку:

-Дякую… я тобі дуже вдячна..

-Не переживай.- Назар посміхнувся.

-Але..чому тебе не було на першому уроці. Я думала вже,що тебе не буде.

-Я проспав,ліг пізно,тому..запізнився. До речі в тебе теж горіло світло.- перевівши погляд на мене, запитав.

-А я.. я з Ліною, обговорювали питання щодо відкритого уроку. Тому так пізно лягла спати.А ти чому пізно лягаєш спати?

-Я.. це перший раз,що так пізно, зазвичай я лягаю в десять годин,а вчора мені було погано,тому,що боліло горло і я не міг заснути.- сказав Назар.

-Ясненько. Зараз з тобою все гаразд? 

-Авжеж,бачиш в змозі навіть тебе врятувати.- посміхнувся і подивися на мене.

-Дякую! - ще раз сказала я.

Я підправила свій макіяж і ми пішли до класу. На кінці уроку я помітила Назарові стало погано.. продзвенів дзвінок,всі вийшли з класу і я запитала:

-З тобою все добре?- його лоб був повністю мокрий. 

-Ти можеш мене відвести в медпункт.- ледь-ледь промовив.

Я взяла його руку собі на плече і ми пішли до медсестри.

-З ним все буде  добре так?- розгублено спитала я у медсестри.

-Так. У нього піднялася температура,тому йому погано.

Я просиділа біля Назара три години і він все не прокидався. Медсестра сказала мені йти додому,тому що він ще довго буде спати. 

-Я вдома- гукнула для всіх.

-А чому ти так пізно вже п'ята година.- здивовано запитала тітка.

-Вибачте. Більше такого не повториться.- і я пішла до своєї кімнати.

Відкриваючи вікно на провітрювання я помітила що в Назара в кімнаті горить світло.

-Значить він вдома!?..- прошепотіла я.

Зробивши домашні завдання я ще раз заглянула у вікно Назара,і лягла спати.