Знову синці...

-Авжеж пам'ятаю… Це була та дівчина,яка мені дуже подобалась...і подобається зараз. Це ти Марино!

-Я..? Так це була я..- була дуже здивована,а потім згадала, що він мені розповідав,що я йому почала подобатися тоді коли ми йшли разом додому і розмовляли.

-А хто ще.. це могла бути лише ти.- посміхнувся мені і поцілував у лоб.

Ми стояли ще приблизно п'ять хвилин і стало дуже холодно,тому ми попрощались і розійшлися по домівках. Відразу коли прийшла до кімнати,заснула.

Наступив новий день,скоро неділя..

Прибувши з Назаром до школи я привіталася з Ліною,тим часом Назар пішов до своєї компанії. Розмовляючи з подругою,постійно кидала погляд на Назара.ЧОМУ?-незнаю. Чомусь я дуже була рада,що він знаходиться в тій компанії хлопців. Адже почав з кимось добре спілкуватися. Найшов собі компанію хлопців в якій зможе побеседувати з  хлопцями.

Продзвенів дзвінок і ми пішли всі на урок. В їдальні за столом я сказала Назарові про запрошення до Каті на день народження. Він вагався,але погодився. Ми пообідали і продовжили навчальний процес.

Ось наступила неділя… На годиннику була пів шостої,тому я вирішила збиратися. Одягла коротку чорну сукню та каблуки,наверх косуху ,на голові були красиві локони,на лиці зробила легенький макіяж. Спустилась,щоб зустрітися з Назаром. Він вже сидів внизу і чекав на мене.

-Ти виглядаєш просто нереально!- аж встав з дивану Назар.

-Для тебе старалася!

-Нічого собі!- чуть не вдавилась молоком Ліля.- Ти Назаре там добре дивися за нею,а то я бачу хтось на неї око сьогодні точно покладе.-розмічоася вона.

-Хаха,як смішно,а в тебе які плани на вечір?- поцікавилась я.

-Ой ми з Любчиком будемо дивитися фільм,він десь зараз має приїхати.

-Зрозуміло! Гарно повеселитися!

-І вам теж.

Ми одягнули верхній одяг та взуття взуття. Сіли в авто Назара і поїхали до Каті.

Нарешті ми приїхали Назар і я взялися за руки і пішли до будинку іменинниці. На її подвір'ї було досить багато автомобілів.Зайшовши всередину мені Назар допоміг скинути верхній одяг,а я йому. Нас помітила Катя,тому одразу підійшла,я їй дала подарунок.

-Це тобі! Від нас з Назаром.-я її поцілувала в щічку і обняла.

-Вітаю!- Назар просто обійняв.

-Ой дуже дякую! Проходьте!- промовила Катя.

Ми пили коктейлі,танцювали,розважалися. Потім вирішили грати бутилочку. Катя перша почала крутити,так як вона іменинниця. Бутилочка зупинилася на Вадимові- хлопець Каті. Всі одразу почали кричати:"П-о-ц-і-л-у-й,поцілуй!" 

Вони поцілувалися. Дійшла черга до мене.. Я покрутила і вона зупинилася на Вадимові. Я загадала йому,щоб він випив цілий стакан вина. Ми дуже довго грали в цю гру,я вирішила піти в туалет. Закриваючи двері переді мною стояв Вадим і його два друга-Максим і Діма. Я побачила їх не зупинялась та продовжували йти,але мене за руку схватив Вадим.

-Куди так спішиш?- запитав він.

-Тобі,яка різниця.- я стряхнула руку і він мене відпустив. Після цього Діма мене обійняв ззаду і дуже міцно до себе притиснув,Вадим і Максим розвернулись і пішли сміючись в іншу сторону. Я намагалася вирватися та в мене не виходило.

-Марино..!-чую десь біля сходів кличе, здається це був Назар. Діма відразу відпустив і втік. Я сіла і почала плакати.

-Що з тобою? Чому ти плачеш?- Назар до мене підбіг і почав гладити по щоці,витираючи сльози. 

Я просто мовчки схлипуючи пригорнулася до нього і вдихала його запах. Трішки вгамувавши себе,Назар це помітив.

-Чому ти плакала? Тільки будь ласка розкажи мені правду,все так як і було,не потрібно нікого жаліти.

-Я тобі розповім,але пообіцяй що ти їх  лупцювати не будеш.

-Ще побачимо, давай розповідай мерщій.- не відводив від мене погляду ні на хвилину.

- Розумієш,коли я вийшла з туалету до мене причепились  Вадим зі своїми дружками. Діма мене притиснув до себе, а Вадим здавив мою руку. Назар підняв мою руку,щоб подивитися чи не червоне,та вона було дуже червона. Він одразу встав і побіг..

-Назаре, зачекай ти куди?!

Я спустилась на низ і чула як хтось кричить,це був голос Назара,швидко підбігла туди,а там- бійка. Вони  так сильно билися,що я підбігла і забрала Назара звідти. В Діми я помітила,губу в крові та розсічену брову. А в Назара це взагалі- руки побиті і біля віска текла не зупиняючись кров. Ми сіли в машину,у бардачку була аптечка,тому я обробила рани. Назар звісно не хотів і відсовувався,тому що пекло,але я продовжувала.

-Ну навіщо? Тепер в тебе через мене побиті руки.- обробляючи я подивилась йому в очі.

-Ти моя дівчина,я повинен тебе захищати від тупих бовдурів.- розгнівано промовив.

-Але зрозумій мені боляче на це дивитися,коли в тебе десь тече кров. Я ж знаю що тобі болить,але ти все одно продовжував його бити. 

-По іншому я не можу..- він взяв мої руки.- не потрібно за мене хвилюватися,ці рани,вони заживуть,а ти..в тебе ж образа залишиться на них. В тебе тут- показуючи пальцем на моє серце- той попіл залишиться.

- Ти правий. Мені боляче,особливо коли роблять боляче фізично. Дякую! Тобі!- поцілувалися і поїхали додому.Біля будинку ми ніяк не могли попрощатися. 

-Напевне,ми зіпсували вечірку Каті?-сказала я.

-Нічого не знаю!-Назар взяв мене за руку.

-Ай..боляче!

-Вибач!-відразу відпустив. Він відгорнув куртку,щоб подивитися.- чому рука,така червона?

-В мене просто дуже чутлива шкіра,тому. 

-Зрозуміло! Мені потрібно тобі дещо показати.. закрий очі. З Заднього сидіння він дістав коробку,я відкрила очі.

-Що це?- зацікавлено запитала я і почала роздивлятися.

-Це тобі від мене!

 Я хутко розгорнула і побачила альбом, всередині було багато наших спільних фотографій з Назаром. Я дивилася і не могла стримати ні сліз ні сміху.

-Дякую!-поцілувала його в губи.-Це дуже круто!

-В мене теж такий є- з заднього сидіння він дістав ще один,такий самий альбом і показав мені.

Ми разом роздивлялися фотографії і не помітила як швидко пройшов час,я почала позіхати.