Моє перше кохання

Конфлікт

Настав новий день. Проснулася від дзвінка мобільного телефону ,подивившись - це був Назар, я підняла слухавку.

-Привіт Марино! Давай сьогодні разом поїдемо до школи?-промовив.

-Авжеж тоді через 20 хвилин я буду біля воріт!

Я швидко одягнулась,зробила легенький макіяж,прибрала кімнату та спустилася на низ,щоб поснідати. Вийшла до воріт, надворі було холодно був дуже сильний мороз приблизно -10 градусів. Назар припаркувався біля мене я сіла в машину і ми поїхали до школи.

-Як ти?- я поцікавилась.

-Добре, а ти?

Коли Назар поклав свої руки на руль,я помітила,що на них рани,тому дуже сильно була стурбована.

-Твої руки! Чому вони такі сильно червоні? Це так повинно бути?

-А..це.- він почав ховати руки. А я взяла їх і ніжно поцілувала.

-Давай сьогодні сходимо в кафе поп'ємо кави,ти не проти?- запитала,щоб розрядити обстановку.

-Можемо,але я не впевнений що буду вільний.

-В тебе якісь справи сьогодні?- зацікавлено спитала.

-Можуть бути!

-Якщо це не секрет ти можеш зі мною поділитися?

-Можливо ти завтра все дізнаєшся або навіть сьогодні ввечері, але це ще не точно що в мене будуть якісь справи!

- Ну добре…

Ми нарешті приїхали до школи, Назар припаркувався я його чекала біля авто, і ми пішли до школи разом з схрещеними руками. Зайшовши в клас,ми зайняли свої місця,тут продзвенів дзвінок і в нас почався навчальний процес.Після першого уроку Назар швидко пішов  до своєї компанії говорити про щось з хлопцями. тим часом я підійшла до Каті і попросила в неї пробачення за те що сталося вчора ввечері.

-Привіт! Вибач за те,що вчора сталось.

-Привіт! Це пусте. Ти як? 

-Я..я добре- була дуже здивована її реакцією.

В кінці лише після перерви,перед уроком він прийшов назад до мене після розмови з ними. Я не знала про що вони там говорили,тому було дуже цікаво,але я не стала запитувати. Ось прийшла вже три уроки і ми пішли в їдальню пообідати. Дорогою до столу де мали обідати Вадим та Назар стукнулся плечима. Це його дуже роздратувало,тому він обернувся,щоб дати йому здачу,але я його вчасно зупинила.

-Не потрібно,все впорядку!-промовила я,хоча була не проти того, щоб він получив здачу.

Ми сіли за столик на обід нам дали їїкартоплю рибу салат та компот. Швидко пообідавши пішли до кабінету де мав бути наступний урок. Ось прийшли уроки і я вирішила уточнити в Назара чи він буде вільний ввечері.

-Ну що наш зустріч здійсниться?

-Вибач але ні?-завів автомобіль.

-Ну добре як настане час ти ж мені розповіси! Я бачу що ти не хочеш мені розповідати в даний момент.

-Ти сама все розумієш! Дякую за порозуміння.- погладив мою щоку. Я дуже добре знала, що це щось стосується з його компанією, тому вирішила дати йому трохи часу і щоб він не розповідав мені. Коли захоче тоді розповість! Значить так треба! Такими думками я себе заспокоювала. Ось ми вже приїхали додому попрощавшись з Назаром я пішла до свого дому.  Відкривши двері будинку я зі усіма привіталася і пішла в свою кімнату. Першою справою я звернула увагу на альбом,який стояв на вікні. Почала передивлюватися,реготала так,що аж Ліля до мене зайшла.

- Чому ти так смієшся?- зайшла в кімнату і сіла біля мене.

- Да так просто..фото..

- Ухти! Це хто? Назар!

- Так! Класно так?

-Неймовірно! У вас так багато спільних фотографій!

- Це правда! Я сама коли мені подарував була дуже сильно здивована,приємно здивована.

-А він вміє дарувати подарунки!

- До речі я тобі давно хотіла це подарувати, але постійно забувала-це я тобі на день народження!- виймаючи з тумби пакет.

-Нічого собі я не очікувала,дуже дякую!

вона швидко його розпакування lie була дуже сильно приємно вражена,це було видно по її очах. Духи який сподобались.

Ми ще поговорили і вона пішла. Я подивлась на годинник,на ньому була пів сьомої,тому вирішила подзвонити до Ліни. Чому слухавки ніхто не взяв тому я вирішила взятися за уроки. Час дуже швидко пройшов не помічаючи того подивись на годинника на ньому вже була 00:26. Я позіхнула  і почала складати свої книжки та зошити в сумку. Після цього я ростилила ліжко і поставила альбом на вікно,подивившись у вікно Назара там було темно." Значить спить!".

Приблизно о другій ночі,проснулася, а через те, що мені захотілося води,я спустились на низ попила і зайшла назад у свою кімнату. Не знаю чому але мій погляд впав на будинок Назара. Подивившись я помітила,те що  в його кімнаті горіло світло.

Крутилася, та не могла довго заснути,адже переживала чому так пізно,а він не спить. Щоб заспокоїтися вирішила написати йому, та Назар не заходив в мережу.

-Ну добре запитаюся в нього завтра,можливо це те що він мені має розповісти.-прошепотіла собі тихенько і постаралася заснути.

дуже важко було вставати але коли згадала про те що сталося вночі одразу встала з ліжка. Швидко зібравшись та поснідавши,я вийшла на дорогу,чекаючи на Назара. Через п'ять хвилин він під'їхав,і я сіла в його машину.

-Привіт!-цілуючи мою щоку привітався.

-Привіт!- я зручніше сіла і дивилися на нього.

-Що?.. щось трапилось?- стурбовано запитав Назар.

-Ні..-я вирішила не питатися,нехай сам мені все розповість, коли настане час.

Назар припаркував машину авто і ми разом пішли всередину школи.Біля шкафчиків Катя мене покликала на розмову,я була трішки здивована по Назарові реакції- він теж.

-Що твій Назар собі дозволяє? Чому він нізащо не вбив мого хлопця?-налетіла зі звинуваченнями на мене Катя.

-Як набив?-Я була  здивована і нічого не розуміла про що вона говорить.

-Перестань себе клеїти таку всю не вину!

-А ти перестань чіплятися до моєї дівчини! Яке ти взагалі право маєш повишати на неї голос.-втрутився в розмову Назар.Всі дивилися і ставили біля нас.

-Ось і  самий головний герой цієї  історії. Яке ти взагалі право мав піднімати руку не мого хлопця?-достатньо голосно говорила Катя.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше