Фотографії

Після нашої розмови Назар старався бути весь час поруч зі мною. Ми відбули перших два уроки і пішли в їдальню пообідати,на обід в нас були макарони,котлета по-київськи та чай. Дуже смачно поївши,ми пішли в кабінет де мав би відбуватися наш наступний урок. На цьому уроці до нас приєднався 10-В у якому навчалась Ліна-моя найкраща подруга. Я була дуже рада її бачити тому попросила,щоб вона сіла біля нас Назаром, ми сиділи трьох за партою. Цей урок пройшов доволі швидко. Я та Назар пішли по коридору до шкафчику, і в моєму шкафчику була записка, постаралася її взяти, щоб Назар не помітив. Розгорнувши її там писало: "Сьогодні зустрінемось на даху після п'ятого уроку, інакше дорога для тебе людина постраждає!". Назар помітив що в мене в руках і що там писало тому він вирвав з мене з рук і сказав:

-Від кого це?

-Я сама не знаю, але мені здається треба туди піти!

-Не потрібно можливо там буде небезпечно!

-Якщо хочеш давай підемо разом!?

-Мені здається.. Ну добре!- погодився Назар.

Взявши те що потрібно в шкафчику,ми попрямували до кабінету. Цілий урок  я думала про те, що написано на папірці. В голові крутилися лише ті слова:"ПОСТРАЖДАЄ ДЛЯ ТЕБЕ ДОРОГА ЛЮДИНА!"

Ось пройшло вже два уроки і настав п'ятий. Після нього я мала бути на даху де мала зустрітися не знаючи з ким. Продзвенів дзвінок на кінець уроку і ми пішли на дах школи. Піднімаючись по сходам дуже сильно боялася побачити там Артема або Вадима.Ось Назар відкриває двері,ми заходимо на дах і там я бачу… Вадима з його друзями та Катю,яка стоїть біля нього. Першою справою помітила на обличчі Вадима,що в нього синець під оком, розбита брова та губа. Я одразу зрозуміла що це робота Назара та його друзів з цієї компанії з якою він спілкується.

-Я думав ти одна прийдеш.. не чекав гостей! Хоча це навіть накраще!- сказав Вадим.

-На папірці не було написано приходити одній!-різко відповіла я,хоча всередині все тремтіло.

-Сьогодні ми розставив всі крапки над і, та кожен отримує те,що заслужив.-промовила Катя подивившись сердитим поглядом в мої очі.

-Що ви хотіли сказати тим,що написано на папірці, і чому я повинна тут стояти поряд з вами?

-Якщо ти не розумієш я тобі розкажу сьогоднішній план дій які ми виконуємо!- промовив Вадим.- Ми як ти бачиш Діма Максим та я будемо лубцювати Назара, а ти будеш спостерігати і любуватися як тече з його обличчя кров.

-Можливо ми зможемо вирішити все словами?-сказав Назар виступаючи вперед.

-Еее ні,так не піде! Коли ти був з своїми дружками не хотів розмовляти зі мною "словами",а коли  один одразу ж згадав про них.

-Добре,здається тобі було мало того, що я  казав минулого разу.

-Авжеж мало скажеш сьогодні те що не сказав тоді.-розгнівано говорили один з одним.

Я просто не вірила своїм очам та вухам,адже розуміла,що зараз будуть бити мого хлопця,але не могла нічого зробити та нічим було йому допомогти-це саме жахливе відчуття.Саме перше,що мені прийшло в голову, коли обстановка почала накалятися-це взяти на Назара за руку і побігти всередину школу,в машину, а потім поїхати додому. Недовго думаючи, я так і зробила. Ми швидко вибігли там де стояли побігла всередину потім до автомобіля.

-Ти що з глузду з'їхала,навіщо ти так зробила?

-Ніхто не знав про наслідки тому, що перше прийшло в голову те й зробила.

-Це дурний вчинок! Він тепер різними способом буде на нас чекати,щоб відомстити. Але не хвилюйся, я своїми хлопцями домовлявся.-завів авто і ми рушили.

-Тобі це просто говорити!-їдучи додому я зрозуміла,що і правда зробила поганий вчинок, і тепер він нас буде переслідувати,а це ще гірше. Ось ми заїхали в двір Назара, попрощались, але він мене взяв за руку і запросив на чай до себе-я погодилась. Мені було соромно дивитися Назарові в очі,але що було те й сталося.

-Тобі чорний чи зелений?- почав свистіти чайник.

-Чорний,лише чорний. 

- А чому? Лише!?

-Тому,що зелений я просто ненавиджу!

-Ааа я теж- посміхнувся мені Назар.

Ми пили чай,говорили на різні теми, їли печиво-це було чудово. Ось вже настав час іти додому,я одягла верхній одяг,і Назар провів мене до мого будинку. Зайшовши в свою кімнату,переодягнулася і почала вчити уроки.

Новий день! Трішки було страшно йти до школи,але все ж таки це "дім знань". Зустрілися з Назаром і поїхали до школи. Дорогою він помітив мій синяк на щоці, який ще досі не зійшов.

-Мене так дратує,коли я бачу синці на твоєму обличчі або тілі. Взяв би і розірвав ту людину яка це зробила!

-Не переживай,воно скоро зійде! Краще слідкуй за дорогою і обережно веди авто!- старалась заспокоювати Назара.

Назар взяв мою руку яка лежала на моєму  коліні і так заспокоював він мене.

-Не переживай! Скоро все стане на свої місця,і він обов'язково отримає те,що відчувала ти.

-Я теж на це надіюся,але зроби так, щоб він постраждав,а ти ні!

Ось вже заїхали на території школи,Назар припаркувався і ми пішли разом всередину приміщення. Ідучи по коридору до шкафчиків на нас всі кидали погляд і шепталися.

-Цікаво чому така реакція,коли ми зайшли ?-запитала  я в Назара шепотом на вухо.

Підійшовши до наших шкафчиків на них висіли фотографії Назара і якоїсь дівчини.

Я одразу запитала в нього?

-Що це?

Він просто дивився і не міг відірвати погляду від тих фотографій,які висіли. Мені вже було не по собі і тому я ще раз запитала.

-Що це?!- вже голосніше.

-Це..

Він не міг промовити й слова,а просто дивився на фото на мене, на фото на мене. Я просто не могла терпіти,відпустила його руку і пішла до кабінету сама,залишивши його там. Ступаючи в кабінет перед дверима,я почула як спілкувалися Катя і Віка- це однокласниця і подруга Каті.

-Це його колишня, кажуть,що вони зустрічалися 3 роки. Цікаво тоді чому вони розійшлися?

Я була шокована тим,що почула хоча вони цього не помітили. Вже не було з бажання заходити в клас я вернулася до Назара і знову запитала.