Неочікувана зустріч з ...

Глава 25

-Так..- я одразу підняла очі на неї,адже не очікувала такого почути.- Він мені і зараз подобається,і я цього не приховую.Адже вже не раз йому про це казала,але він повторює одне і те саме:"Я люблю Марину,тому ні!".- я була з одного боку рада,що Назар вірний,а з іншого зла,що пристає до мого хлопця. Після цього ми продовжили грати гру,але в мене вже був не той настрій,що спочатку. Ось ми за дверима чуємо чиїсь кроки по коридорі,тому швидко вимкнули світло і полягали на ліжко,ніби вже полягали спати.

-Спите..!?- якось розгублено,але впевнено сказали знайомі голоси. Я швидко повернулася до дверей,щоб подивитися хто ж там..

-Значить не спите!- вже зайшли до нас три якісь особи,яких ніхто не бачив,лише тіні,включили світло і нарешті ми побачили хто це був.

-Привітик!- промовив Назар. Я побачила ще Любчика,який прийшов до Лілі і ще якийсь хлопець і він чомусь попрямував до Ліни. Вони обнялися,він поцілував її в щічку.

-Ліно,може ти нас познайомиш і розповіси коли ти вже вспіла?- була дуже рада за подругу,що в її житті відбуваються зміни,і була засмучена через те,що вона мені нічого не розповіла.

- Знайомтесь це- мій хлопець,його звати Рома.

-Ууу… і скільки ви вже разом..?

-Місяць!- сказав Рома. Я була в шоці місяць.. це ж цілий місяць,вона мені нічого не розповідала. Але я добре подумала..що справді вона не мала як мені розповісти,адже останнім часом я проводжу весь свій вільний час з Назаром,тому рідко зустрічаємось з Ліною. Зробивши висновки в своїй голові,я на неї не ображалася. 

-Мене вже подобається цей відпочинок,адже ми зараз в горах,біля мене сидиш ти і це прекрасно.- говорила я Назарові на вушко. Він мене поцілував у щічку.

-Давай я попрошу,щоб виключили світло… бо дуже хочу спробувати твої вуста.

-Ну як хочеш! - провела своєю рукою по його щоці.

-Ей хто там блище до світла вимкніть будь ласка!

-А що ви сьогодні тут будете ночувати?- запиталася Карина. Вона вже вимкнула світло..

-Так.. а що не можна?!-в один голос промовила хлопці.

-Ну що іди до мене!- промовив Назар. Він мене поцілував… і пристрасно,і ніжно..його руки пов'язали по моєму тілу,але нічого більшого,лише поцілунок. 

Після цього ми валялися на ліжку в обнімочку і дивилися один на одного в темноті.

Ось вже продзвенів будильник о п'ятій годині ранку,тому,що наші вихователі це б не так зрозуміли. Вони вже закрили двері.

-Ой дівчата,це була найкраща ніч в моєму житті!- промовила я потягуючись.

-Це точно!- підтвердила мої слова Ліна і Ліля.

Ми ще вспіли до 8:30 поспати. Після ранкового пробудження всі пішли вмиватися,чистити зуби,снідати, одягатися.. І на сніданку я зустріла Назара.

-Ну що ти! Як спалось?

-Ой знаєш з тобою було набагато краще!- посміхнувшись ми сіли за столик.

-Мені теж! Після того як прийшов до себе на ліжку не міг заснути.-ми поснідали і пішли на двір. Поки всі зібралися,вийшли, Оо це було щось. Але мені було добре,тому що стояла в обіймах у Назара.

-Тобі не холодно?- спиталася гріючи мої руки.-Вони у тебе такі холодні.

-Трошки холодно,але зараз ти мене зігрієш і все буде добре.

Ось вже всі зібралися,почалася перекличка,виявилося що ще двох учнів нема,і ми всі знову мусили чекати...Нарешті, приблизно через десять хвилин прийшли вже всі,знову почалася перекличка і ми пішли в гори. А саме сьогодні ми мали подолати таку вершину,як скеля Довбуша. Поки ми підійшли до теї стежки,де потрібно підніматися,багато хто вже вспів втомитися. Я була не виняток. Назар ще казав:"Давай ти мені на спину залізеш,і я тебе понесу." Я звісно ж відмовила. Дорогою я з Назаром говорила на різні теми.

-Чому ти мені не розповів,що ти подобаєшся Карині?

-Емм.. я ж з тобою,а не з нею. Тим більше я зразу сказав,що в мене є ти. А звідки ти дізналась?

-Ми вчора грали в бутилочку. І її задали таке питання і вона відповіла. Я рада,що ти відмовив.- і тут в мене нога підвертається.. Але Назар швидко зреагував і схватив мене за руку. 

-Ти чого? Чого так лякаєш?- запитався Назар. І тут вже підійшла Ольга Степанівна до нас.

-Що з тобою? Йти можеш?- запитала у мене вона.

-Я постараюсь.

-Старатись не потрібно,якщо не може,кого ж з тобою відправити..?- почала дивитися по сторонам.

-Я можу!- відізвався Назар,який сидів біля мене і тримав мою руку.

-Оо.. ти зможеш віднести її ось в туди.-показала на невеличку кафешку. Там люди,туристи зупиняються відпочити,зігрітися. Назар взяв мене на спину і ми пішли. Там мені перестали ногу,зробили невеликий компрес. Назар приніс тепле і дуже смачне капучино. Ми зігрілися.

-Тобі вже краще?

-Звісно,ти ж зі мною!- відповіла я.

-Що ти зі мною робиш?! В мене чуть серце не стало,коли ти почали котитися. Це просто секунда все вирішила.- видно,що він хвилювався,навіть мені здавалось,що більше аніж я.

-Вже все позаду! Якби не ти все б було по іншому. Дякую ти знову врятував моє життя.-притиснулась я до нього.

-Вже в який раз.-ми сиділи в обіймах і пили свої гарячі напитки. Як тут я бачу,до кафе заходить хлопець,він був таким знайомим…

Чомусь він прямував до нашого столика.

-Привіт красуне!- знімаючи пов'язку з обличчя промовив Артем. Я була в повному шоці." Що він тут робить? Чому він тут?"

Я подивилась на Назара,а він на мене і Артем сів навпроти нас за наш столик.

-Ну, що шоковані..? А я люблю коли все так!-говорив Артем.

- Що ти тут забув? Що тобі від нас потрібно?- сердито заговорив Назар.

-Я очікував не на це питання, а на інше...

Дякую кожному читачеві за зірочки та коментарі!❤️Прошу вибачення,можливо в тексті є помилки(  Дякую ❤️