Моє перше...люблю

Розділ 4

Якось бистро ми дійшли до дома, та розпрощались з Русом, він ще щось казав, щоб я не ображалась на Єгора, я кивнула головою на автоматі та пішла до себе.

Чесно кажучи, я досі не могла оговтатись від того що відбулось, якесь дивне відчуття в мені зародились, з одного боку мені дико було від дії Єгора, а з другого боку навіть не знаю як описати, зацікавленість? Зі мною так ніхто не поводив себе ніколи, так властиво та водночас напористо. То як він мене тримав, мої відчуття на той момент, дивна реакція мого тіла на нього. В місцях де він мене торкався дотепер була чутлива шкіра, таке враження що вона запам'ятовувала його дотики.  

Струсивши головою, я вирішила трохи почитати, треба не думати про нього, хто він в Біса такий (я в голос засміялась), він і є той самий Біс. Добре, треба, справді викинути його з голови, щось забагато я міркую на цю тему. А завтра ще мала приїхати тітка Інна, для очного контролю. Так що, будемо змінювати напрямок думок.

На полиці я знайшла, вірші Володимира Сосюри,  хмм цікаво, відкриваю книгу, в дитинстві я любила загадувати питання та чекати відповіді від книги, ну що ж спробуємо. 

- Моя дорогенька книга, що мене чекає, що буде в моєму житті ? Заплющила очі, та почала гортати сторінки, коли мій внутрішній голос сказав мені зупинитись:

ТАК НІХТО НЕ КОХАВ

Вірі С.

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...

В'яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою...

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані...

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...

Моя мило книга ти, мабуть, щось не те собі придумала. Звісно кохання.. На сьогодні не вийшло з цим, ну і не дуже хотілось. Буду вже вкладатись, а то щось ще собі наворожу.

Заплющила очі та почала по трохи провалюватись в сон.

Ранок зустрів мене дикою треллю дзвінка у двері, що тааакеее, ну трясця його, восьма ранку, нащо так глузувати. Нехотя сповзла з ліжка та пошарпала в капцях до дверей. Дивлюсь у дверне вічко та бачу тітку Інну в усій своїй красі.

- Інна (ми ще в дитинстві домовились звертатись до неї просто Інна)), так рано, ти що ! Ну могла ж по обіді приїхати, нащо так жорстоко до мене.

- Пробач мала, я тебе також рада бачити, але є віконечко тільки зараз до тебе заїхати. Ввечері не зможу, після завтра з ночівлею прийдемо до тебе, а зараз тільки перевірити на наявність пожежі та розвалу квартири.

- Ну авжеж, все спалила та потім бистро поприбирала за собою. ти каву чи чай будеш ? 

- Та давай, вип'ю кави та буду вже їхати. Розказуй як у тебе справи ? Як тобі одній  ? Що вже встигла цікавого, де була ? 

Поки я готувала каву, відвернулась від тітки та зробила глибокий вдих, вона завжди чує коли обманюють, та виводить на чисту воду. Звісно не здасть мене батькам, але ж мені все одно буде ніяково.

- Я тут з однією компанією познайомилась, наче все добре, пару раз з ними гуляла. Може сьогодні піду. Вчора з батьками на звіти спілкувались (либлюсь на все свої 32 біленьких).

- А що за компанія? Інна дуже уважно подивилась на мене, тепер буде спостерігати за всіма моїми кроками., щоб розгадати де я можу скривити душею.  

Тут мені треба сказати максимально відверто...

- Знаєш я сама ще не визначились, наче всі круті та веселі, вони старші за мене на 3-4 роки, але відносяться дуже добре. Поки що познайомилась добре з Русланом, він блазень, але дуже добрий та веселий, мені чимось нагадує Поліну, такий же відкритий, мабуть.

Інна засіяла, вона завжди посміхається коли розмова іде про Поліну, наче поконало. 

- Ну добре Лізо, будь обережна, уважно стався до своєї поведінки та поведінки хлопців, бо вони вже не маленькі й ваш світогляд може бути різним.Добре, дякую за каву, не забудь про зв'язок з батьками у десятій та підморгнула мені.

- Як тут забудеш. 

Я провела тітку, закрила двері. Так, а що я власне сьогодні буду робити? Подивилась на годинник, 10 година, ще зовсім рано для вулиці, зараз щось поїм та наберу Руслана, може він вільний. 

За всіма приготуваннями, минув час, я позамітала, помила посуд, ну прям Попелюшка у весь зріст. Взяла телефон до руки. та засіла в фб додала Руса в друзі та подивилась кого я ще знаю, знайшла майже всіх та побачила сторінку Єгора. Та додавати в друзі я його точно не буду, а ось подивитись на його світлини із задоволенням

На аві й нього фото зі спорт майданчика, тепер я можу його розгледіти, міцний статут, сильні руки на яких читкий візерунок вен, чорні волоси та уперте чоловіче підборіддя, а ось колір очей я ніяк не можу розгледіти. Красивий чортяка ... Далі всі фото в компанії друзів, дівчата хлопці всі поряд, а він завжди серйозний, та не усміхнений. Ні на одній фотці я не побачила його посмішку...

Тут мені прийшло сповіщення від Руса.

- Привіт мала, які плани на сьогодні ? 

- Привіт, як раз думала написати тобі, не знаю хочу погуляти, мабуть, ви сьогодні збираєтесь ? 

- Звісно, останні канікули перед випускним у нас в планах незабутнє літо. Приходь після десятої, всі як раз зберуться та і ти встигнеш відзвітувати батькам.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше