Моє перше...люблю

Розділ 5

Як і очікувалось веселощі розпочинались навіть не у десятій, а далеко за опівніч, ми кепкували, сміялись, хлопці грали у слона під ліхтарики телефонів. Потім хтось увімкнув музику та почалась справжня дискотека, хлопці попивали пиво, а я тягнула гранатовий сік, до речі мій улюблений. А потім як грім з ясного неба почувся звук мотоцикла, це був він. Чомусь аж сирітки по шкірі побігли, я принципово відвернулась від нього, бо сильно багато честі!

- Всім привіт! 

Знов його голос, низький та чуттєвий, пробрав мене до самих кісток.

- Привіт Біс, ти чого це сьогодні так пізно ? 

- Та трохи поганяв на байку, обкатував нову трасу. Хм, дивлюсь дит садочок знов тут. Ну привіт крихітко, та підійшов до мене.

Перше що я побачила його байкерське взуття, рвані джинси, шкіряна куртка зверху на білій футболці, та ось він, його очі мене свердлять зверху вниз і така темрява в них, що цариця ночі, мабуть, би вдавилась від заздрощів.

- А що пенсіонери тут у владі ? не знала, наче не було до цього колясок! Краєчком вуха я почула як хлопці засміялись.

- Ууу, ти мою Джессі не ображай, я можу за це зробити тобі атата.

- Не треба мене лякати хлопче, забагато уваги для дитячого садочку, не вважаєш ? 

- Ну то, що ти не стоїш моєї уваги, то ти правильно підмітила. З мерзенною усмішкою на устах відвернувся та попрямував до хлопців.

А я вже у спину сказала - Ось і чудово, бо пенсіонерам не треба навантажуватись, бо серце слабе.

Його погляд того коштував! Він відійшов до хлопців, вони били його по плечу та кепкувала, що мала його покусала, а у мене палали щоки, так що можна було жарити яєчню! Все це добре, а ось моє серце та нервова система може не витримати таких сутичок! Нащо він взагалі приїхав, катався б собі на свому байку. 

- Лізо, ти б так не смикала лева за вуса.

- Рус, ти ж бачив, що він перший почав, я його не чіпала!

- Ну ось ти поводишся зовсім як маленька, ти ж дівчинка мило б усміхнулась йому і все, цікавість б пропала. А ти ні..

- Не можу я так! я не така розумієш. ну з тобою ж все добре! А він сам виводить

- Добре, намагайся триматись нейтрально до нього.

- Я спробую

Потім знов увімкнулась музика, ось і дівчата підійшли, я ж казала, що вони з'являються коли він приходить, треба буде постежити за цим пару днів, аж цікаво. Дівчата якось тримались осторонь від мене, хоч і привітались. Ну то і ладно, мені цілком хватає хлопців і Руса.

Всі почали веселитись, танцювали, потім було дві повільні мелодії й навіть побачила як пари танцювали. Рус відійшов від мене, йому хтось зателефонував, а мені якось холодно стало без нього.

Я дивилась на всіх з широко розплющеними очима, хоч і дехто трохи зіпсував мені настрій, але нічого. Як каже Рус не буду звертати увагу. Тут до мене краєм вуха долітає, що дівчата вмовляють Єгора їх покатати, цікаво, як це... 

Перша поїхала Олена, така гарна, струнка та маленька, мені все подобалось в неї, нам ще не довелось довго поспілкуватись, але чомусь мені здається вона гарна людина. Коли вона порівнялась з Єгором я побачила ідеальну пару він великий вікінг, а вона тендітна принцеса, хотіла б я бути схожа на неї,  заздрість вкололо мене, але не хочу концентрувати свою увагу на цьому, це не гарне відчуття. Єдине, що я почула увіііііі, що неслося у далечінь.

Їх не було хвилин десять, потім поїхала  Карина, вона була пухкенька, але її харизма закривала на недоліки очі, вона була як талісман для хлопців, було видно як вони піклуються про неї. З нею мені ще не доводилось спілкуватись, та й не знаю чи вийде, поки що вона ігнорує мою персону. 

Та сама історія, десять хвилин й він вже привіз її.

Залишилась Катя, вона була з мене зростом блондинка з карими очима, дивна суміш, але вона її дуже личила, мила та завжди усміхнена, наче все  її ні по чому.  Я перекинулась з нею парою слів, та на цьому поки наше спілкування закінчилось.

Коли вони повернулись, вона злізла з мотоцикла, а Єгор під'їхав ближче до мене, я стояла осторонь та спостерігала за всіма.

- Що дит сад, поїдеш ? 

- Взагалі-то, мене звати Ліза, ні дякую, якось утримаюсь від твоєї пропозиції.

- Що, страшно ? Ну то не дивно, на то ти й дит сад. І розтягнув свою білосніжну посмішку, дивлячись мені прямо в очі.

- І нічого не страшно, просто не довіряю декому!

- А це даремно, сідай, тобі сподобається, акція розваж дитину одноразова!

- Сам ти дитина !

- Ну так і скажи, що ти боягузка! Та почав реготати

- Нічого я не боягузка! Нащо я це зараз роблю, це ж відверта провокація, але так уміло зроблена, що мені не залишається нічого, окрім того, щоб погодитись.

- Ого, так ти наважилась. Давай одягай шолом.

Я одягла шолом, та залізла на мотоцикл, не знала де дівати руки та схопилась за сидіння позаду мене, не дуже зручно, але наче утримаюсь.

- Ти хочеш звалитись ? 

- Чого це ? 

- Дай но руки сюди!

Я протягла руки у перед, а Єгор обхопив їми свій торс, серце наче заведений мотор мотоцикла почало вистрибувати. Ми повільно почали виїжджати, коли я почула крик Руса у спину.

- Мала, куди!

Но я вже нічого не могла подіяти, пекельна машина заведена та рухається уперед. Як тільки ми виїхали з двору на дорогу, Єгор натиснув на газ і мене наче магнітом притягнуло до нього. Я схопилась так міцно, що мені здається, що після мене у нього на торсі залишаться відбитки пальців. Потім він почав витворяти щось не зрозуміле, а я вже почала йому кричати, бо мені стало моторошно. По відчуттю, ми хвилин двадцять їхали.

- Єгор зупинись. Єгор трясця, мені моторошно, зупини я кажу !

Мотоцикл почав повільно збавляти швидкість, та тільки зараз я відчинила свої очі й побачила навкруги ліс. Ось сива кобила, він зараз мене прикопає десь та пам'ятай як звали. Навкруги темно тільки подруга місяці світить. Коли він зупинив, я наче від демона відстебнула, і від нього, і від його клятого мотоцикла.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше