Якийсь квотребек, а не письменник.

Кастинг я не моніторила. 

Просто взяла від Жана флешку й пішла знайомитись з даними.

Довірила цим двом чоловікам, що разом зі мною зростали як фахівці й отримали свої перші значні статки та рекламу через  мене.

Вони ж не зроблять собі гірше й не виберуть якогось нездару чи шахрая, правда ж?

Особливо Жан не вибере. Жан - то мій продюсер. Адвокат не раз і не двічі попереджав, що не можна змішувати роботу й стосунки, та що робити, як це давно змішалося.

Що ж там у нас за  невизнаний геній?

З величезного монітора на мене дивилося може й симпатичне колись, але не дуже квітуче обличчя молодої людини, що або хронічно хвора, або не відмовляє собі ні в яких життєвих радощах. Набряклі повіки, шкіра уже  втрачає пружність, почервонілі очі з підозріло широкими зіницями, непевна дурнувата посмішка, розстебнута майже до пупа сорочка, краватка з’їхала на плече. Шот віскі в одній руці, сигара в другій й дві дівчини одразу на колінах.

Красень. Він ще й пише щось?

Ясно, що Жан би не вибрав для мене нікого милого й симпатичного,  хто б міг  викликати мимовільну прихильність. 

Жан не те щоб ревнивий, не подумайте. Але ж наші плани на майбутнє  ми вимріяли на двох, і уже давно. 

І тому він би не спокушав долю, що нас поєднала з самого початку моєї модельної кар'єри.

Подивимося, чим цей хлопчина заслужив вибір одразу й адвоката, й продюсера.

Ага, Плющева ліга, то чудово, але вилетів звідти з останнього курсу через історію з дівчиною. Сім’я - ого, це не моя мама Перес. Там одні політики й бізнесмени ще з пелюшок.

Чого ж син таких батьків шукає заробітку? Моя книга не дасть йому нічого. крім грошей. А вони в сім’ї є - старі, поважні й багато.

Двадцять сім років, розлучений, є дочка  (ого, коли він встиг?) кар’єра у письменництві не пішла, живе сам , не підтримує зв’язків з сім’єю, підробляє репортером, ще пише якийсь шедевр.

Ну я не знаю. 

Якщо він псих і алкоголік, то зірве написання.

Жан ніколи не підписував з такими контрактів, адвокат обходить десятою дорогою й мені радить не допускати контактів з такими.

А тут  він єдиний кандидат.

Так, дихаємо животом, вони вибрали найкращий варіант, вони досвідчені й освічені, вони краще знають.

Що? Співбесіда уже сьогодні?

Мій милий наче відчув і подзвонив.

- Що, мон амі, не подобається?

- Сам знаєш - ні.

- Не переймайся. Там все в порядку. І адвокат за цю кандидатуру.  І пише гарно, і гроші йому треба позаріз, і закодувався недавно.

- Покладаюся на тебе, але….

- Він нормальний чувак, тільки не пощастило в житті. - вмовляв мене Жан. - Підставила одна, змусила оженитись, ледве відкараскався від хвойди та дитину забрав. І характер не мед. Але ж тобі з ним дітей не хрестити. Зробить своє діло, ми заплатимо і полетіли до нових висот, як завжди робили.

- Як скажеш - сказала я кисло. Бо чогось мене його підбадьорювання не бадьорило

- Так і скажу. І адвокат дав добро. Спускайся, не в домі ж його приймати. Їдь у нашу контору. Там усе й підпишемо, якщо він не викличе в тебе надто сильну відразу.

- Як скажеш. - повторила й пішла збиратися.

Одяг без жодного видимого напису. Не рекламую нічого безплатно. Ні грама косметики, пласка підошва, прямі джинси й худі з великим капюшоном, на три розміри більше мого справжнього. Темні окуляри нонейм.

Ховаю волосся у каптур. Тепер мене ніхто не впізнає.

Прибуваю до офісу трохи раніше призначеної години. Не люблю запізнень. А юний геній запізнюється на пів години. Правда милостиво сповіщає дзвінком, що застряг. Але роздратування й осад на душі густішає.

Ну, Жане, начувайся. Кого ви мені підсовуєте?

Нарешті тіло, що могло б належати квотербекові, протиснулося у двері.

- Привіт, Мої вибачення, давайте одразу до діла.

Це ж треба -  навіть вибачився. Але поводить себе як бос, що затримався у справах.

Йому точно гроші потрібні?  Скоріш знає, що уже прийнятий і більше у нас нікого на приміті нема. Хамло.

- Привіт. Я …

- Я знаю, хто ти. - перебиває мене писака. - Зібрав все, що є у вільному доступі про тебе, щоб ми не писали банальностей і того, що всім відомо. Скинеш мені свіжак, про що ніхто не знає. І будеш відповідати на мої питання чесно. Бо перевірять і хейтери, і фани. Й буде не бестселер, а пожива для жовтої преси. Гуру і жовта преса - то одразу провал.

- Я собі уявляю книгу так… - спробувала я вклинитись зі своїми побажаннями.

-Уявляй, розвивай уяву. - неприємно засміявся він. - А писатиму я. І я уже все уявив  Ти ж не думала, що це буде тисяча перша книга про те, як ти працею й гарною поведінкою підкорила фаховий Еверест і осягла дзен?

- Саме так я і думала, містере. І навіть саме так думаю досі. Назвіть мені три причини, чому повинно бути інакше.

- Легко. Її не читатимуть. Інші причини після цього несуттєві, хоч їх іще багато.

- Правда? А ви, містере, багато бестселерів написали?

Гадаєте, він знітився? Не вгадали. 

- Саме зараз пишу. Але грошей нема, треба паралельно працювати.Тому згодився допомогти за винагороду. А потім зачинюся на пів року і допишу. Що не так? Нащо кривишся?  Мімічні зморшки - жах жіноцтва всього світу.

- Дякую за турботу.  Я звісно довіряю моїм людям, які вас відібрали для написання. І не сумніваюся, що ви гарно вивчили умови, все зрозуміли у контракті. 

- Так . нетерпляче смикнув він щокою. - Проїхали. Давай вже працювати. Не кради свій і мій час. Кожна секунда несе тобі або прибуток від продажу, або збиток від моєї затримки. 

- Тобто  ти не розумієш, що це співбесіда, іт и ще нікуди не найнятий, що наймаю тебе я?

- Тобто ти не розумієш, як писати книги. А я розумію.  Це все одно, якби ти прийшла до мене найматися в моделі, а я став проводити бесіди й погрожувати, що найму іншу.

- Ясно. Тільки я не ходжу на кастинги уже років п’ять. У мене список контрактів довжиною в руку. Твою довгу руку.  А ти нічого навіть показати не можеш.