Мріїї збуваються?

Мій плач поступово переходить в істерику. Коханий подає мені воду й заспокійливе.

Добре, що  невизнаний геній - поки що невизнаний, як він стверджує - нарешті перестав стрімити й відвів Мері до залу для йоги.

І мої підписники бачили тільки сльози розчулення. А Мері може й зовсім не бачила,  бо вперто дивилася на Жана, наче намагаючись роздивитися в ньому щось таке, чого раніше не бачила.

Письменник повернувся на кухню й по-хазяйськи підсунув до себе судок з запеченими грибами. І прямо з нього почав їсти. Добре. що не руками.

Хоча впевнена - він і руками б зміг їсти красиво і за якимось особливим етикетом.

За час нашого спілкування у мене розвинувся великий комплекс неповноцінності щодо мого походження й виховання.

Вірніше від їх відсутності.

Не те щоб раніше я відчувала гордість від обставин свого народження й від того що свої манери виробила з допомогою серіалів що їх обожнювала моя тітка, а потім довго й наполегливо позбавлялася манірності й старомодності під керівництвом Жана, що пояснив мені відмінність між життям і кіно.

Ні.  я вмію себе поводити, а етикет - зовсім не те. на що звертають прискіпливу увагу в наш час.

Тут інше.Те, як пияк і нікчема відчуває себе і поводиться за столом і будь-де, видає таке непробивне відчуття впевненості у собі й захищеності від чого завгодно й доречності всього, що він робить! Звісно таких у мене ніколи не було й не буде.

І Мер у нього  така.

Ні, не подумайте нічого поганого,  вона на батька схожа тільки зовні, янголятко  не пустить своє життя за вітром це видно і зараз.

Але ця її впевненість у тому, що все гаразд, і все, що вона робить - правильно й доцільно, це відчуття точно від нього.

Тільки у дитини воно виглядає  мило й привабливо, а її батько такою манерою тільки сильніше викликає роздратування. Мені здається, він  свідомо підкреслює цим прірву, що розділяє таких, як він, і таких, як я.

І оця його зверхність. Недавно повернула йому всі книги в тому ж пакет,. що він їх тоді приніс.

Подякувала.

Він недбало кинув пакет у вінтажний рюкзак з “Нірваною”. Потім подивився на мене через плече примруженими  сірими очима   й іронічно скривився.

-Як вважаєш, навіщо я тобі їх дав? Невже для того, щоб ти їх повернула,  навіть не читаючи?

-Я думаю, містере, що ти мені їх дав для того, щоб я впевнилася - не у мене одної було тяжке дитинство, а багатьом поталанило значно менше, ніж мені. Дякую, це був важливий досвід.

Він чомусь почервонів до самого волосся. Не звик, що я його хвалю? 

-То ти їх продивилася? А пакет наче не розірваний.

-Я їх прочитала, містере, виписала цитати й читаю по одній кожен день. Для саморозвитку. Пакети я не рву, а використовую повторно. Я дуже акуратна і намагаюся не засмічувати планету зайвою упаковкою.

Містер великий учитель життя якось непевно скривився. 

-Тобто ти не подумала. що це був жарт  з приводу твоєї дієти?

-Першу секунду так і подумала, а потім вирішила. що цього не може бути. Я здогадалася, що це потрібно для того, щоб у книзі була про це згадка. Що я знаю про людське горе і  вмію співпереживати. 

-Ти ж зараз теж жартуєш, правда?

-Хіба це схоже на жарт? ”На жінок чигало ще дві додаткові небезпеки, крім звичних у концтаборі голоду, холоду, хвороб і непосильної праці. Жінка могла стати жертвою медичних експериментів “.

Його аж  пересмикнуло. А чого б це? Сам мені дав таке читати, тепер самому противно слухати.

-Так от, красуне, це був просто жарт. Я не міг подумати, що ти це взагалі продивишся. І не міг уявити, що запам’ятаєш хоч щось із твоєю дірявою пам’яттю.  Я просто хотів тобі показати, що бути худою - це зовсім не красиво й ніскільки не сексі. Що ти схожа на заморене курча, а не на секс-символ.

-Пробач, містере невдалий натяк, але в цьому я довіряю фахівцям. Ти розумієшся на книгах, тому пишеш для мене книгу. Інші люди розуміються на символах, дієтах та фізичних вправах. І ти - не вони. Це називається розділення праці. Завдяки цьому людство розвивається і йде вперед. Нічого особистого. Просто виконуй гарно свою роботу й отримаєш гарну винагороду. А те, на  чому не розумієшся, краще обійди стороною. Я не вчу тебе писати, а ти не вчи мене  виглядати так, як треба для мого бізнесу.

-Ти дивись не помри від виснаження поки я допишу книгу. А то мені не заплатять. І знай на всяк випадок - ти не сексі. Ти в такому вигляді не викличеш бажання в жодного здорового чоловіка. А може тільки у педофіла з некрофільськими нахилами.

-Дякую за роз’яснення. І більше ми до цієї теми не повернемось. Твої книги були корисні й повчальні.

І отак майже кожен день. Скоро це перестало стомлювати. Але симпатії до письменника не додало.

Жан - маркетолог від бога.Час від часу він ніби ненароком і по секрету  давав подивитись невеличкі уривки з ще ненаписаної нібито мною книги якійсь співробітниці,  якої хотів позбавитись, але не мав приводу. 

Звісно  інсайдик зливався в пресу й розходився по світу, викликаючи ажіотаж.

І платив за рекламу не Жан, а той, хто купував  уривок.

Нелояльна робітниця покидала нашу команду. А градус цікавості до книги й до мого приватного життя підігрівався.

Перша хвиля була тоді, коли з інтерв’ю Себастьяна публіка дізналася про те, що ми з Жаном насправді пара, й не перший рік. І що ми одружимося досить скоро.

Інстаграм з Тік-Током були переповнений стогонами й скаргами на розбиті серця моїх і Жана фанів та фанаток.

І не встигли вони звикнути до цієї звістки, як Жан закинув у жадібні руки наступної зрадниці уривок про те, що я не знаю, хто мій батько.

Бачили б ви, скільки кандидатів на  цю роль від 18 до 81 року забажали признатися в батьківстві, роздавали інтерв’ю та палали праведним гнівом на шахраїв. що обманом намагаються видати себе за батька їх дорогої крихітки. Тобто мене.

Мої нечасті й нібито спонтанні стріми зі спортзалу та кухні збирали величезну аудиторію. Точилися справжні війни серед фанатів щодо того, як правильніше використовувати мої цінні поради.