У красуні намічається новий контракт

- Що ж мої милі, але  легковажні друзі, нам зараз треба гарно попрацювати.- адвокат обвів нас жвавим поглядом чорних, як оливки очей.

Чомусь згадалося що оливками ще називають  кулі. І погляд мого рятівника, якщо мене звісно врятували, а не втягли в нову халепу, цей погляд - наче націлений короткоствол.

- Може ма спершу поїсть, вона втомилася, а тепер знову працювати! - Мері була невдоволена всім одразу, як і всяка дитина, що тільки заснула після пережитого страху, а її розбудили.

- Мері, ти нам теж потрібна. Нам треба пригадати всі дивні й незрозумілі випадки, що сталися з того часу, як ми  відбули на острови.

Мері осудливо глянула на цього кругленького, жвавого  і завжди веселого містера. Вона сьогодні була не в доброму гуморі.

- Там не було нічого не дивного.  Я не можу згадати нічого з того, що з нами трапилось тоді, що було б таким, як завжди.

- Ти права, Мері, як ніколи права. А потім що було  такого, що тобі б здалося дивним або незвичним? Ну крім сьогоднішнього візиту поліції.

Мері відчула себе в центрі уваги й те, що її думка для всіх важлива,  й одразу перестала сердитись. 

Вона стріпнула кучерями, насупила брівки, намагаючись згадати щось. Їй було важко. Для дітей кожен день - довгий і сповнений дивами по вінця. Але нарешті мала кивнула головою, ніби згоджуючись сама з собою, і почала.

- Перше, що я можу згадати - коли тато хворів і попросив мене принести телефон, щоб подзвонити ма, - тут хитруся значуще глянула на мене відслідковуючи реакцію. - Я спочатку не могла знайти. Все передивилася в його кімнаті, навіть під ліжко зазирнула. Але не знайшла.  А потім телефон знайшовся на тумбочці. Сам. 

- Добре, юна леді, у вас гарна пам’ять - адвокат щось записав у свій телефон. - Пригадуйте ще. А ти, Себастьяне, знаєш де зараз твій телефон? 

Молодий бог  полапав по кишенях і витяг нарешті свого смарта.

Адвокат мовчки взяв  його, блискавичним рухом розібрав, зазирнув в середину й  так само мовчки й швидко закрив. Але не повернув Себастьянові, а чомусь  поклав біля себе на сидіння.

 І тільки потім знову обернувся до нас з Мері.

- Знаєш,  Мері, ти дуже уважна і вдумлива дівчинка.  Тому я схильний з тобою погодитися.Тут неподалік є зовсім непоганий італійський ресторанчик.  А наша красуня вважає морепродукти корисними.  Тож тут і пообідаємо.

Але загальмував зовсім не біля італійського ресторанчика, а поруч якогось китайського закладу. 

Ми вийшли. Адвокат заблокував  дверцята, але я бачила що вікно з боку водія він залишив напівопущеним.

Мері звісно теж це побачила і зібралась  з цього приводу висловитись, але я давно знаю того містера.  Тому взяла моє янголя за руку й приклала палець до вуст.

Себастьян нічого не помітив, бо дивився тільки на нас з Мері, навіть мало не спіткнувся на вході до цього невеличкого храму східної кухні. 

І тільки тоді, здається, зрозумів, що це не італійський ресторан і що  це може теж  те саме незвичне, про яке хотів дізнатися наш  захисник.

- А що, власне… - Себастьян не встиг договорити, як адвокат приклав палець до вуст, як і я недавно, і впевнено пішов у найдальший куток невеличкої зали.

Здається, його тут добре знали,  бо не встиг він витерти фігурно складеними  паперовими серветками спітнілу лисину й вигідно вмостити своє кругленьке черевце між кріселком і столом, як біля нас виник офіціант.

- Мені як завжди, маленькій леді все не гостре. Зовсім не гостре ти розумієш?

Офіціант мовчки кивнув. Він нічого не записував.

- Юній красуні все не жирне й альденте, цьому містеру - без алкоголю те ж саме, що й мені.

Мері знову розсердилася. 

- Я хотіла замовити оце з меню - вона вказала на яскраву картинку.

- Я так і думав Мері, я так і подумав. Тому вирішив трохи випередити тебе. Та страва, по-перше, не солодка, по-друге, в основному містить імбир і перець. Довірся мені, дитино. Я  тут часто буваю. І нам зараз принесуть усе найкраще, ще й на вибір палички або ложки з виделками.

Мері з сумнівом подивилася  на цього невеликого чоловічка з незмінною червоною текою в руках.

- Я зараз ображуся, юна леді. Ще ніхто з тих, хто мені довірився, не був розчарований. Але при цьому все ж поважаю ваш твердий характер, Мері. Це у вас від бабусі. - на цьому місці адвокат лукаво посміхнувся.

- Я не хочу бути, як бабуся!

Схоже вона дуже на неї образилася. І це не перша образа на матір молодого бога. І це теж треба віднести до дуже дивного. Ця жінка звісно повноправна господиня бізнесу й дому, досить авторитарна. Але вона розумна й справедлива. І справді дуже  любить сина й онуку. Таке не можна підробити. 

Чому ж син від неї постійно тікає, а тепер і Мері? І вони дійсно  схожі з бабусею. Мері така ж розумна, розважлива й красива. І теж бере собі, що захоче й ні з ким не ділиться.

На цьому місці мені нарешті стало весело.

Цікаво, а Себастьян теж такий? Може й ні. Він завжди такий відсторонений і дивиться на всіх наче з іншого світу. І наче те,  що він бачить, йому зовсім не подобається.

Але... але… коли він дивиться на Мері, йому все подобається. І колись мені здалося, що він так само подивився й на мене. І  зараз знов здалося. Просто очей не зводить, наче сильно скучив, а тепер побачив і радий. 

Ха! Знову фантазую. 

Нарешті нам принесли майже все, що замовив адвокат.