Розділ 2

Всі вийшли із аудиторії залишивши Мар‘яну наодинці із Орестом Дем‘яновичем.

• Ви бачу, любите багато розмовляти на парах і запізнюватися. Хіба це доречна поведінка для старости? 
• Я не люблю запізнюватися, це вийшло випадково . Я проспала і доки приїхала, ще у мене...
• Досить ! Цього достатньо! - мовив чоловік. Я не хочу слухати ваші виправдання. Ви не так маєте поводити себе . Ви - приклад для інших. І ваші запізнення - це неправильні вчинки, розумієте? 
• Раз запізнилася і що? Чого причепилися? Думаєте, стали куратором за один день? . Ви взагалі виглядаєте нашим ровесником. Думаєте, вас буде хтось слухати? - кричала від злості Мар‘яна і не могла вгамуватися. 
• Ви закінчили? То це ви називаєте повагою до свого куратора і паралельно викладача англійської? 
• Що , блін( вилаялася мовчки дівчина) . І він буде вчити її англійської? Тільки не це!! 
• Я бачу, ви багато собі дозволяєте і я не можу дозволити щоб хтось так говорив зі мною. Я не ваш ровесник, мені 32 роки і я приїхав сюди щоб не тільки замінити вашого куратора, але і попрактикуватися у вашому університеті, вам ясно , молода леді ?

Мар‘яна кипіла від злості. Самовпевнений , егоїст, злюка. Чого він причепився? Бо я староста? Хм, не логічно. Бо я запізнилася? Теж не логічно! Що він хоче? Бісить мене.

• Я думаю у нас будуть чудові стосунки правда ж Мар‘яно Кирилівно ? 
• Та пішли ви.

І вона вибігла із аудиторії. Чудові стосунки? А не пішов б він?

Більше пар не було тому Мар‘яна поспішила додому.

-Це був найжахливіший день в моєму житті . Все через цього козла.