Розділ 5

Мар‘яна гуляла по місту та повернулася додому об 11. Легенько зачинивши двері, вона вже хотіла швидко опинитися в своїй кімнаті, але її покликав тато.

Її стосунки із батьком були особливими. Він- найголовніший чоловік в її житті. Завжди підтримає та допоможе. Вона із болем згадує 2005, коли померла її мати, і все виховання маленької Мар‘яни лягло на плечі тата. Тому, вони із татом найближчі друзі. Та зараз голос батька здавався злим.

Що такого могло статися?

• Мені дзвонили із університету Мар‘яно! Кажуть, ти по хамськи повелася із куратором. Де тепер дозволено казати : Пішов ти! своїм викладачам, а? 
• Тату, я все поясню. Це сталося випадково. 
• Не треба нічого пояснювати. Я інколи не впізнаю тебе. То оце отак я виховував свою доньку. ? Тобі 22 , ти вже доросла дівчина, до того всього ще і староста групи. Як ти могла так вести себе із Орестом Дем‘яновичем? 
• Ти нічого не знаєш, цей новий куратор егоїст і злюка. Я не хочу з ним ладити. Він бісить мене. Справжній ...
• Досить!

Мар‘яні стало не по собі. Тато ніколи не кричав на неї. То тепер цей Орест Дем‘янович вирішив посварити її із батьком? Ще трохи і вона заплаче. Йому таки вдалося зробити так, щоб батько розчаровувався в ній.

• Іди спати, і не забудь що завтра о 17 :00 у тебе прийом у гастроентеролога. Пора тобі знову взятися за лікування шлунка. 
• Мг- тихо відповіла Мар‘яна та вийшла із кімнати. Дала волю сльозам. В шлунку знову щось кольнуло. 
• Ненавиджу гастроентерологів! І свого куратора.Цього, я точно йому не пробачу. Тепер начувайтеся Оресте Дем‘яновичу!