Геніальний задум (2)

Розділ Перший

Геніальний задум

(частина друга)

Якось Джулія та Грейсі розважались в морі, катаючись на дельфінах, і сміючись, загравали одна з одною з допомогою своїх магічних сил. Вони були щасливі, бо раніше за інших учениць встигли піти (якщо це можна так назвати) з уроку старійшин. Тепер же вони чекали третю подругу на їхньому "таємному" місці, яке вони охрестили Лагуною Дельфінів.

Це було місце на дні моря, прикрашене червоними коралами і актиніями, де часто можна було зустріти дельфінів - улюбленців Грейсі. Також тут Джулія збирала колекцію своїх речей, які вона знаходила на інших ділянках океану.

 І ось серед хвиль з'явився ще один риб'ячий хвіст. Його власниця була явно не в гуморі, про що свідчив її суворий погляд. Вона підняла вказівний палець догори, і попливла вгору по хвилях. Подруги ж послідували за нею. Висунувши голівку з хвиль на свіжому повітрі, Луіза в прямому сенсі була готова розтерзати подруг.

- Ну, і як це називається?! Що ви тут взагалі робите?

 - А що, не бачиш - граємось з дельфінами. Це якраз заняття для справжньої русалки, - Джулія не втрималась, щоб не підколоти подругу.

- Грейсі, ну хоч ти їй щось скажи... Ми там взагалі-то займались, випробовували вміння на водоростях, а ви взяли й втекли. Я просто не розумію, як можна бути такими безвідповідальними перед сьогоднішнім дійством!

- Слухай, Луізо, ну невже тобі і справді цікаві ці легенди і старі розповіді наших старійшин? Ти ж всі веселощі так пропустиш! - нарешті обізвалась чорнявка.

 - Вам би тільки веселощі й поплавати! А як же серйозні справи? Я дуже не хочу зіпсувати нам репутацію.

- А ти що, мама? Не розумію, нащо ти нас контролюєш, - Джулія зробила невинне личко. Русалці ніколи не подобались контроль і нагляд старших, що няньок ще в дитинстві, і що тепер - зі сторони подруг.

 - Так все, ця спір може тривати довго і нудно. Краще, Джуліє, розкажи про те, що ти хотіла, коли ми пливли сюди, - попросила Грейсі. Третій подрузі завжди доводилось бути посередині між думками інших, і часто їй же доводилось примирювати обох.

- Точно! Ще трохи, і я б забула! - осінило Джулію, і вона глянула на Луізу так, наче вважала русалочку бунтуючим ураганом.

 Миттєво в її руках виник старий сувій із водоростей, і русалка розгорнула його, показуючи іншим. Фіолетовими чорнилами (дарунок глибоководного кальмара) там було щось написано, і Грейсі прочитала:

 «Ава емене тер'ю фен...», та Луіза швидко обірвала подругу:

 - Грейс, не читай це вголос! Ні! Джуліє, де ти це взяла? - тепер зверталась вона до любительки пригод. - Невже ти осквернила Священний Еквілібріум?! Ти уявляєш, що нас чекає, якщо дізнаються старійшини! Це ж…

 - Заборонене закляття, - раптом осінило Грейсі, і вона жахнулась. - Подруго, навіщо воно тобі здалося?

- Та не бійтеся, нічого з нами не буде. Згорток я поверну у Книгу вже сьогодні, Ванда навіть не встигне помітити, - всі здивувались безпечності та байдужості Джулії. - І взагалі, я придумала одну ідею.

І тоді Джулія розповіла русалкам, що хоче скористатись закляттям заради подорожі на сушу, щоб більше дізнатися про життя людей. Здавалося, більш безглуздішого плану з уст Джулії, Луіза ще не чула.

- Зізнайся, що це тобі в голову вдарило? Наш рід не співпрацює із землянами. Нам навіть в прибережних територіях заборонено плавати! - намагалась переконати ту Грейсі.

 Їй було відомо, що Джулія захоплюється людьми, колекціонує їхні речі, бо сама не раз покривала подругу перед старшими русалками. Але ж це все на настільки,  щоб самій стати людиною і вийти жити на сушу...

- А мені от цікаво, як ти збираєшся добути собі ноги, як у людей? Наскільки мені відомо, для цього треба використати магію Місяця, - Луіза нарешті отямилась від першого шоку, і почала мислити серйозно.

У відповідь Джулія лише посміхнулась, і очі русалки засяяли, як в морської зірки.

 - Тільки не кажи, що ти хочеш поцупити Місячні перстені, - озвучила здогадку білявка.

 - Ага, тільки ж не поцупити, а використати наші власні, - Джулія готова була пищати від щастя. - А ще я хочу, щоб ви, мої любі подружки, пішли зі мною. Обіцяю, це буде захоплива подорож!

 - Що??? - в один голос викрикнули Луіза і Грейсі. - Слухай, Грейс, по-моєму вона надихалась чорнил, і тепер верзе всякі дурниці.

Обоє русалок ледве дар мови не втратили, коли почули про ще одну затію Джулії.

 - Та нічого я не нюхала! Це ви отямтесь! Просто я хочу, щоб ви мене підтримали, ну ми ж подруги!

 - Особисто я ненавиджу людей, і не збираюся ставати одною з них! - Луіза була налаштована рішуче. Русалка казала правду, адже з давніх часів вони були розділені з людьми. Людям дісталась суша, а їм - підводний світ. Земляни нічого про них не знали, і морські жителі старались завжди берегти свою таємницю.

Саме тому й існувало правило, що якщо моряки все-таки тебе побачили, то їхній корабель має піти на дно, щоб ніхто більше ні про що не дізнався.

Грейсі теж не була в захваті від цього, "геніального", на думку Джулії, плану, а також бачила, що між подругами знову назріває конфлікт, адже вони продовжували суперечку.

 - Агов, подруги, ану припиніть! - підвищивши голос, звеліла Грейсі.

Джулія та Луіза одразу затихли, адже вони ніколи не бачили Грейсі розгніваною.

 - Невже вам не набридло гризтися? Якщо мене поважаєте, то хоч раз послухайте!

- І що ти пропонуєш? - поцікавилась Джулія.

- Давайте так: Джуліє, ти повернеш сторінку із книги на місце зараз же, і ми всі почнемо готуватись до сьогоднішньої церемонії.

- Я так і знала! - настрій затійниці одразу потух. - І навіщо я вам все взагалі розповіла?!

- Зараз закінчуємо нашу розмову, а над твоїм планом ми з Луізою обіцяємо подумати, - закінчила думку Грейсі, і тут же піймала на собі осуджуючий погляд Луізи.