Геніальний задум (3)

Розділ Перший

Геніальний задум

(частина третя)

З часів сивої давнини всі русалки берегли для наступних поколінь особливі артефакти. Це були маленькі перстені із голубим каменем в центрі, яких нарекли Місячними. Камені ці були не звичайні, а магічної сили, вони утримували в собі магію місячного світла.

 А Місяць для русалок була об'єктом обожнювання і почитання. Стародавні русалки вважали, що саме бог Місяця і дав їм життя в морській стихії.

Тому в зграях було прийнято в ночі повного місяця збиратись посеред океану, розважатись, співати пісні і возвеличувати джерело їхньої магії. Але на такі веселощі потрапляли не всі русалки, лише старійшини та повноправні русалки. Також під час цих забав морські діви мали можливість зарядити свої перстені новою, свіжою енергією місячного світла.

 А самі артефакти вручались молодняку в урочистій церемонії після закінчення ними морської школи і здачі іспитів. От якраз до такої ночі і готувались наші героїні.

Була майже північ, і повний місяць представ перед морськими дівами у всій своїй красі. В океані було тихо, хвилі не вирували. Така чарівна і незвідана Цариця Ніч сьогодні створила союз із Братом Місяцем...

 Старші русалки випливли на поверхню хвиль, і взялись за руки, утворюючи велике коло. Коло Співдружності їхньої зграї. Посеред нього розташувались старійшини, які при місячному світлі виглядали набагато молодшими і щасливішими. Тут вони не здавались такими суворими, як на заняттях в школі русалок.

 Головною серед них виділялась королева Ванда - русалка неабиякої краси і граціозності зі сліпучою золотою короною на голові (символом її влади), найстарша і наймудріша русалка Спільноти Тонги. Навпроти старійшин на хвилях гойдались майбутні випускниці, облачені на честь свята в білі шати і красиві вінки з водоростей на головах кожної.

 Джулія, Луіза і Грейсі були одними з них. Вони раділи не менше за інших. Для них було честю знаходитись тут, в цій чарівній атмосфері свята і магії.

 - Дорогі учениці! Рада вітати вас на нашому дійстві! З гордістю повідомляю вам, що ви закінчили навчання в нашій школі, і від завтра уже можете приступати до обов'язків повноправних чарівниць, - почала вітальну промову королева.

- О Боже! Як же набридло слухати ці бла-бла-бла повчання! Відколи народилась, постійно в вухах: туди не ходи, те не роби, це не чіпай... -  подумалось Джулії. Вона абсолютно не слухала настанов їхньої королеви, лише чекала, коли цей пафос закінчиться.

Хоч і була вона на цьому заході вперше, її вже все дратувало. А сповнена щастя русалонька була з іншого приводу: вона нарешті вільна! Незалежна від усіх. Це не могло не радувати. Тепер хай лише спробують їй хтось щось вказувати. А ще вона не буде Джулією, якщо не звершить свій задум.

 Ну, погодьтесь, перспектива стати старшою русалкою чи старійшиною, і прожити все життя, виховуючи таких як-от вони, шибеників, була ну дуже занудною і застарілою.

Луіза ж, навпаки, ловила кожне напутнє кожне напутнє слово, і знала, що обов'язково воно їй знадобиться в майбутньому. Для неї стати старійшиною було заповітною мрією ще з дитинства.

 І ось Ванда, закінчивши зі словами, відкрила шкатулку, яку тримала в руках. Звідти посипався мерехтливий вид місячних каменів, і магічна енергія заіскрилась навкруги. Вони сяяли і переливались місячним світлом, напевно від радості, що скоро стануть комусь потрібні і зможуть вести русалок по їхніх життєвих шляхах.

 Королева зі старійшинами підпливала і під співи інших русалок надягала кожній учениці Місячний перстень на палець.

 - Грейсі! - Джулія штовхнула подругу в плечо. - Давай! Вклонися, швидко!

 Лише після цих слів чорнявка побачила, що перед нею стоїть Ванда, і на її пальці вже красується місячний артефакт. От чорт! Вона вже зовсім замріялась. Якось криво усміхнувшись, русалка схилила голову в поклоні, і задоволена королева відійшла далі.

Грейс і не помітила, як проминула вся церемонія. Русалка все думала про ту їхню розмову з подругами і про своє становище. З одного боку, так, Джулія була права, її тягнуло на пошуки пригод, і що ж було поганого в тому, дослідити незвідану сушу?..

 Але і Луіза теж мала рацію, як не крути! Що русалки забули в світі людей? Як там взагалі вижити? Якщо предки ізолювались в море і не вели контактів з людьми, то, може, і їм не варто?

Сказати по правді, чорнявка боялась майбутнього. Після зустрічі з тритонами вона в океані була наче не своя, все здригалась від кожного поруху хвиль, і дуже шкодувала, що цих злих чоловічків їй не вдалось побороти. Та Грейсі пообіцяла собі, що обов'язково набереться досвіду, і якщо їй випаде нова зустріч з тритонами, то останні дуже пожалкують про це.

 А тим часом русалки вже відпливали з місця церемонії, і Джулія, Луіза та Грейсі, востаннє глянувши на сяючу красу повного місяця, теж занурились у хвилі.

* * *

 Був величавий світанок, коли на одному з пляжів країни Тонги з'явились три постаті. Наші русалки з великими зусиллями витягли свої хвости на берег, які тепер переливались червонуватим блиском від променів сонечка, яке сходило з-за обрію.

 Все-таки дівчатам вдалось домовитись і досягти компромісу.

 Луіза і Грейсі вирішили підтримати свою подругу, а ще й допомогти в разі, якщо щось трапиться там, на суші. А від проблем тут точно не втечеш. Вони ж майже нічого не знають про цей світ, на який хотіли ступити, навіть розмовляти не вміють їхньою мовою. Та Джулія заспокоювала інших, адже їй доводилось слідкувати за жителями суші і щось вже точно було відомо, а ще русалочка трохи розуміла мову людей.

Грейсі заспокоювала себе тим, що в разі чогось, вона зможе наслати таку бурю на це місто, що хай сам Посейдон заздрить!

 Але подруги домовились між собою використовувати магію тільки в крайніх потребах, адже ніхто з них не бажав розкривати таємницю існування русалок.