Снігові емоції (1)

Розділ Четвертий

Снігові емоції

(частина перша)

- Дівчата, я йду на побачення! - це було перше, що Луіза і Грейсі почули від подруги, коли вона в прямому сенсі безцеремонно завалилася в їхню гуртожицьку кімнату..

  Джулія сьогодні зранку збиралась до школи і слухняно відсиділа всі уроки. Щоправда, русалка не особливо усердно приділила увагу завданням викладачів і їхнім лекціям. Її більше зацікавило, чим таким однокласники займаються на уроках, не вникаючи в сам процес навчання.

  Більшість шукали ніби щось важливе в павутиннях Інтернету і «сиділи» в своїх гаджетах. Джулії з самого початку зовсім не сподобалася ця штука, яка мала назву смартфон. Для непосидющої русалки це було нікудишнім і поганим видом відпочинку. Їй би подавай плавання, побільше спорту, прогулянок, а ще їй дуже подобались ігри з м'ячем, які якось продемонстрував Макс.

  Он одні про щось шепочуться між собою, інші грають в «тихі» гри на папері, а такі як Макс, ну звичайно ж, уважно слухали викладача і виконували його вказівки. Саме тоді, коли Джулії було дуже нудно на четвертому уроці і дівчина планувала після нього піти поплавати, їй на парту «прилетіла» записочка від Карла...

 - З ким це? З дельфінами та акулами? - пожартувала Луіза, яка подумала, що Джулія збирається в море.

  - Та ні! З Карлом, нашим однокласником! До речі, Грейс, Макс питав, чому тебе сьогодні не було в школі? - запитання було звернене до третьої подруги, яка успішно проігнорувала його.

  Тільки тоді Джулія помітила, що її подруги чимось дуже зайняті: Луіза перемішувала в посудині якусь суміш, а Грейсі якраз засунула свою руку в стакан з водою.

  - Грейс, ти чого?! Зараз же хвіст з'явиться! - Джулія швидко кинулась до дівчини, щоб підстрахувати її.

Та... минуло десять секунд після контакту з водою і... Грейсі все ще стояла на ногах.

  - А що ви робите? Хіба таке взагалі можливо?! - не второпала русалка. Вона ще не знала, що при певних умовах вони, русалки, можуть не перетворюватися від кожної краплі води тут, на суші.

  - Луізо, у мене вийшло! Подивись, усе, як ти і сказала!.. І хвоста немає! - втішилась Грейсі.

  - Може, мене хтось просвітить? Мені вже дуже цікаво, чим ви тут займаєтесь без мене?

  - Ну, по-перше, ти там щось говорила про побачення... а по-друге, ти ж ненавидиш морську школу, а ми якраз займаємось самонавчанням, - надула губки Луіза, яка не стрималась, щоб не вставити своє колюче слівце.

Середульшій русалці взагалі дуже не подобалось, що її подруга постійно зайнята і десь пропадає, а тут ще тепер цей Карл... І звідки він узявся?

  Сама ж Луіза дуже скучала за морем і своїм життям у школі русалок, і тому запропонувала Грейсі трохи потренуватись над магією русалок. Та й пустку треба було чимось заповнити. І ще те, що вони приховують від Джулії, вже дуже важко дається Луізі. Важко усвідомити, що вони троє нікому не потрібні, і тепер самі хазяйки свого життя.

  І дослід Луіза теж підібрала цікавий, навіть Грейсі спочатку не повірила, що таке взагалі можливо. А тепер і Джулія довідалась, що існує спеціальне заклинання, яке можна застосувати до звичайної води з-під крана і тоді вона підкориться волі заклинателя.

Проте «спілкуватись» з водою треба було лише в думках. От Грейсі і побажала, щоб не перетворюватись в русалку, і вода це виконала.

  А потім Луіза настільки розійшлась в своїй правоті, що Грейсі знову довелось мирити ворогуючі сторони. Вона була проти цього так званого походу в кіно (Джулія розповіла, що Карл запросив її в кінотеатр, бо мав зайвий квиток і хотів більше часу провести з новою знайомою), а Джулія вперлась рогом, що повинна піти.

  Їй подобався Карл і русалки про це знали, а Грейсі здогадувалась, що тільки через нього Джулія відвідує школу. Ну, знаючи, як вона «обожнює» вчитися...

  - Ну от що ти маєш проти Карла? Він нормальний хороший хлопець!

  - А те, що ти полізла вже занадто далеко! Хочеш на сушу - добре, хочеш ноги - та будь ласка, хочеш жити тут - без проблем, але відносини з жителями землі...

  - Так, нумо припиняйте! - стала посеред них Грейсі, але ніхто її не збирався слухати.

  - Ти що, хочеш, щоб я на тебе остаточно образилась? - Джулія мала намір використати свій коронний прийом, після якого Луіза зазвичай замовкала.

  - Та тобі б найбільше з нас усіх вартувало зайнятись вивченням магії, яку ти так сильно любиш! І взагалі, русалки не зустрічаються з земними хлопцями! - успішно вела своє далі Луіза.

  - Он як?! То ти вважаєш, що я не сильна в магії?! - звинувачення подруги зачепили білявку за живе.

  Вона взагалі не звикла, щоб їй хтось вказував, що вона чогось не варта чи чогось не вміє. Джулія завжди хизувалась перед усіма в зграї її вмінням контролю над погодою, яка не було підвладне ні Грейсі, ні Луізі.

  Але ж, на думку Луїзи, русалка живе не лише одним талантом, бо якщо нападуть вороги, треба буде вміти достойно захищатися, а не використовувати заїжджений прийом.

  - Ану, дай мені цю склянку! - звеліла Джулія чорнявці, але та не встигла й кроку ступити, як стакан з водою, на якому проводились досліди, опинився в руках Джулії.

  - Ну постривай, зараз ти все побачиш! - прошипіла Джулія і загадавши повеління, опустила руку в воду.

  Через десять секунд на підлозі в гуртожитку валялась мокра і дуже зла русалка, а інші дві не захотіли допомогти їй, а тільки заходились іронічним реготом.

  - Ой! Я ж тобі не сказала ... Вода «слухається» лише того, хто її зачарував. З чужими - ось такий результат! - вставила Грейсі, а Луіза ще більше засміялася.

  Джулія глухо застогнала. Вона зрозуміла, що цей раунд вона програла.

  - Ну що, подумаєш тепер, чи варто тобі вчитися? - кинула Луіза і вийшла, зачинивши за собою двері.