Місячна ейфорія (1)

Розділ Сьомий

Місячна ейфорія

(частина перша)

Після тієї вечірки багато що змінилося: Грейсі стала зустрічатися з Максом і буквально потонула в його присутності. Вони всюди тепер були разом і виглядали дуже щасливими. Грейсі разом з ним почала бачити світ з зовсім іншої сторони.

Для неї ці відносини були в новинку, втім як і для Макса, але вони потроху вчились, звикали один до одного і їм це дуже подобалось.

Грейсі все-таки прийняла подарунок хлопця і тепер кулон завжди красувався на її ніжній білосніжній шиї. А Макс виділив особливе почесне місце подарунку коханої (а ним виявилась чудова срібляста ракушка, яку русалочка змогла дістати з глибин) на своїй поличці серед інших сувенірів.

Він багато разів питав, але так і не дізнався, де Грейсі знайшла таку красу. Вона всього лишбзагадково посміхалась і жартувала, що спеціально для нього шукала прикрасу на дні океану. Якби ж то він знав, наскільки правдивим було це пояснення!..

Але Макс був переконаний в тому, що Грейсі зовсім не вміє плавати, і навіть більше - вона просто боїться води, що було помітно по її поведінці. Грейсі, звісно ж, тримала в таємниці від свого хлопця те, хто вона насправді. Русалка чудово розуміла, що навіть той факт, що вона його безмежно кохає, не дозволяє їй вчинити таку дурницю. Адже окрім неї і її подруг, в океані вистачає таких же істот, про яких людство не повинно дізнатися.

 Просто не треба підставляти їх під удар, і все буде добре. Тим більше, що Джулія теж не поспішала відкриватися своєму хлопцеві.

Луізі взагалі не сподобався такий поворот подій. Сталося те, чого вона боялась найбільше. Вона залишилась сама... 

Джулія і Грейсі тепер повністю стали справжніми земними дівчатами. Тепер що не говори і як до них не звертайся, вони не погодяться повернутись у морську безодню. Русалка була зла на весь світ, і вона позаздрила щастю Грейсі. І стала винити в цьому всьому Джесіку.

Бо бачте, дівчина не змогла впоратись із тим, про що вони домовлялись. Луіза спробувала виказати свою злість, але Джесіка попередила її, що вона поки що єдина, хто знає її справжню суть. Ну і звісно, русалка повинна триматись осторонь від неї, якщо не хоче, щоб про все дізнались їхні друзі.

 Сама Джесіка у перший же день дуже страждала, адже її, як вона гадала, ефектний план, не спрацював. Він привів до того, що Макс зараз обіймає цю нікчемну русалку, а не її. Але пізніше вона трохи поміркувала і вирішила: нехай тішаться - вони виграли першу битву. А попереду, як-то кажуть, ще ціла війна...

 Так, саме війна, тому що Джесіка не збиралась здаватись ось так просто. Вона поклялась, що зробить усе, що в її силах, аби розлучити свого коханого із Грейсі, навіть якщо їй доведеться зрадити домовленість з Луізою.

 А Джулія була серйозно ображена на своїх подруг, і гордо не розмовляла з ними ось уже кілька днів. А все через оту новину про вигнання зі зграї. У неї просто не було слів! Виходить, вони постійно прикидались, що хочуть жити тут, що їм тут подобається, а насправді, просто слідкували за нею, щоб вона не видала їхню таємницю.

 Як виявилось, у них більше немає дому, і Джулія частково розуміла, що винна в цьому вона. Та серце не захотіло приймати цього,  у голові знайшлося тисячу відмовок щодо цієї ситуації. Ну вона ж не знала, що все так обернеться, і ненависть русалок до людей настільки серйозна!..

З іншого боку, Луізу і Грейсі ніхто за нею не тягнув примусово.. Вони ж могли і відмовитись від цієї подорожі, але в глибині душі Джулія знала, що вони завжди її підтримають.

 Але вони не сказали! Вони приховали від неї цю новину! Звісно, це її дуже зачепило, і вона вирішила якийсь час побути на самоті, обміркувати ситуацію, а ще й трішки їх покарати.

  Тепер вона не ночувала в гуртожитку, а йшла спати в море, у школі спілкувалась тільки з Карлом і його друзями, Грейсі старалась уникати. І взагалі, ці дні вона провела більше в морі, ніж на суші. Вона боялась зізнатись самій собі, що все-таки скучає за своїм життям русалки. За магічними уроками в морській школі, за різними розмовами із русалочками, за катаннями на дельфінах, і іншими розвагами у морі...

Та тепер у неї був Карл, кохання до якого, як вона думала, повинно замінити її тугу. Але зовсім скоро вона зрозуміла, що не так все й райдужно, як вона собі уявляла...

* * *

 Ранок для Джулії почався пречудово. На світанку вона встигла поплавати, і тепер, висушившись на березі і повернувши собі назад ноги, з прекрсним настроєм вона здійснювала прогулянку на пляжі. Цікаво, а де зараз її коханий? Ще спить чи вже прокинувся?

Так хотілось би побажати йому доброго ранку, але от мобільника у неї не було, та й з'являтися в таку годину на порозі вілли Тейнерів русалка не наважилась.

 Навіщо його прислузі або батькові знати про неї? Вони можуть не так все зрозуміти і нащо зайві приводи для пліток?

Подумки Джулія перечисляла ті справи, які сьогодні задумала зробити, адже в неї мусив бути складений план на день, щоб якомога менше перетинатись з іншими русалками.

В першу чергу, їй потрібно було купити собі якісь обновки з одягу, адже майже всі її речі залишились у кімнаті гуртожитку, і Джулія не мала наміру туди повертатись. Добре, що Карл дав їй трішки грошей, бо знову потрапляти у поліцію зовсім не хотілось. Ну а потім, як вони домовились вчора з Карлом, можна було б зустрітись на уроках в школі...

- Привіт, рання пташко! - чийсь голос вивів її з роздумів.

 Джулія стрепенулась, і за декілька кроків від себе побачила дивака Остіна. Він був одягнений у спортивну сіру майку, шорти і нові кросівки, якими недавно хизувався перед товаришами Карла.

 - О, ні! Тільки не він! - подумала Джулія, адже саме його вітання уже встигло зіпсувати їй настрій. Бачачи його, русалка завжди згадувала те невдале його освідчення, і чесно кажучи, була від нього не в захваті, як і більшість її однокласників.