Нова русалка і таємниці тризубця (3)

Розділ Восьмий

Нова русалка і таємниці тризубця

(частина третя)

Карл Тейнер нарешті зрозумів, що він схожий на великого ідіота. Останнім часом він був сам не свій і багато роздумував про свої вчинки. Хто б міг подумати, що до такого стану його довела одна звичайнісінька проста дівчина!..

У його житті було багато дівчат, він ще змалку проявляв інтерес до протилежної статі. Так, сім'я забезпечила його усім необхідним і навіть більше - у нього було безліч статків. Він завжди цим пишався і називав себе Спадкоємцем Престолу (адже кому, як не йому, буде належати все багатство після його батька).

Так, він виріс трішечки егоїстом. До недавнього часу він вважав, що має право робити все, що йому заманеться. І він справді мало коли зважав на оточуючих, хіба що це були близькі друзі, і то не завжди. З дівчатами Карл також не церемонився, і в принципі, з цим у нього проблем не було, адже знав, що його персону обожнюють усі в окрузі. Раніше він просто спілкувався то з одною, то з іншою, виходив з дівчатами на люди, щоб ще більше привернути до себе увагу.

Він абсолютно не переймався їхніми проблемами, а коли чергова пасія висувала йому претензії, вона швидко ставала непотрібною, і після скандалу, оп - а у Карла уже нова краля.

Карл був настільки реалістом, що не вірив у серйозність стосунків, і тим паче кохання, про яке вічно твердив йому Макс. Відкривши для себе світ сексуальних насолод, мажор зупинився на тому, що йому достатньо дівчини на одну ніч, а далі - він нічого не знає, і то не його проблеми. Потім же всі інші дівчата і навіть деякі з колишніх просто ставали хорошими подругами. І йому подобалось так жити, зовсім не думаючи про майбутнє.

 І тут несподівано на горизонті з'явилась Джулія...

Сказати по правді, Карл запримітив її одразу і захотів трішки пограти з її почуттями і ще - зламати дівчину до фізичної близькості. Він передчував, що цього разу добряче повеселиться, адже переспати з простачкою і до того ж, незайманою - це буде бонус в його колекції.

 Так, він поводився, як найтупіший козел в світі.

Але от вона виявилася не такою вже й простою. Карл зовсім розраховував на те, що їхні відносини триватимуть так довго, але за цей час він настільки звик до неї, що відпускати не було бажання. Джулія перевернула його світогляд з ніг на голову.

Було в ній щось таке, що заворожувало душу, і хлопець вперше за всі роки спілкування з дівчатами зацікавився нею. Йому було цікаво абсолютно все: її характер, манера поведінки, зовнішній вигляд, стосунки з друзями і навіть її відношеня до навколишнього світу...

 Разом з нею і він почав змінюватись. Почав робити такі справи, про які раніше просто не замислювався. Недарма ж Остін не раз до нього говорив, що зовсім його тепер не впізнає. Начебто, всередині Карла не залишилось його колишнього. Принаймні, він так думав...

 І ось тепер, коли Джулія покинула його, йому вперше стало гірко і паскудно на серці. Бо він чудово розумів, що сам у всьому винен, що вчинив із нею дуже підло, розумів її злість і гнів... Еге ж, спробував би хтось отак пограти з ним, то він би теж відфутболив його подалі. Так, він - скотина, і він це усвідомлював.

Але замість того, щоб для початку хоча б спробувати поговорити з нею, що ж він робить? Він просто закривається від усіх і що гірше - далі продовжує себе вести, наче нічого не було.

 Уперше в житті він не знав, що йому робити, і навіть його віриний найкращий друг Макс не дав би гарної поради. Карл постійно думав про Джулію, вже навіть звик до того, що не може нормально спати. Всі барви життя моментально втратили свій блиск. І йому так потрібна була ця розмова з нею, що він не витримав...

 Джулія лежала у себе на ліжку і в руках тримала розкриту книгу, яка невідомо як опинилася у їхній з дівчатами кімнаті. Сьогодні русалка була геть не в настрої і не було бажання щось робити. Навіть йти плавати в океан їй не хотілося. Вона зовсім не намагалася вчитуватися в чорні рядки незрозумілих буквенних написів, з яких складались сторінки книги - все одно вона нічого не розуміла.

Ця осоружна книга служила, скоріше, для прикриття, якщо раптом її потривожить хтось із сусідніх кімнат гуртожитку. І Джулія цілком поринула в свої думки. Вона тільки зараз почала вважати себе невдахою.

Дивлячись на Риту, яку невідомо за що одразу полюбили її подруги, вона заздрила їй і розуміла, що є ніким у порівнянні з нею. Нехай навіть Рита ще не знайома із правилами життя на суші, але вона, уперта, вже тут, і зараз спокійно розгулює з її подругами, намагаючись вписатися в їхнє оточення. Ще й ці небилиці, які Луіза наплела про «сестру»...

Ну чому Джулія мусить постійно за всіх віддуватись? Риту сюди ніхто не запрошував, а от непотрібною стала саме вона, Джулія.

І справа тут не в тому дурнуватому поході в музей, а у чорнявому старшокласнику, який продовжував доводити її до сліз. Адже Карл був однією з причин, чому Джулія відмовилася йти з подругами сьогодні. Просто не було бажання зайвий раз бачитися з ним, спостерігати за його черговою грою. Вона пам'ятає той момент, тоді в кафе, коли хлопець при всіх запросив Джесіку скласти йому компанію. Джулія розуміла, що це було зроблено їй на зло, і він знову продовжував грати з її почуттями...

 Від абсолютно нелолугого відпочинку, а саме дурнуватого збивання часу, Джулію відволік стук в двері.

 - Дивно... Кого це принесло? - русалка все ж пішла відчиняти двері, які перед цим завбачливо засунула на замок. І тут на її порозі безцеремонно з'явився той, кого вона найменше очікувала побачити.

 - Карл?.. А ти що... тут забув?..

 - Джуліє, я більше так не можу... - замість привітання зірвалось з його уст.

 Джулія миттєво оглянула його з голови до ніг. Ну, Карл як Карл - руки, ноги на місці, одягнений він був у чорну спортивну форму, в якій часто з'являвся після тренувань в спортшколі. Такий звичайний... такий особливий... і такий привабливий. Боже, Джуліє, зупинись! Про що ти думаєш?..