Нова русалка і таємниці тризубця (5)

Розділ Восьмий

Нова русалка і таємниці тризубця

(частина п'ята)

Неочікуваний і настирливий дзвінок у двері змусив Карла відірватись від своєї забавки і піти відчиняти непроханому гостеві. Поки спускався з другого поверху, Карл перебирав у думках, хто б це міг бути. Невже батько повернувся?

Взагалі-то містера Тейнера не було вдома ще з учорашнього дня, і Карл гадав, що і сьогодні вдень він не з'явиться, адже у житті впливового бізнесмена завжди існували свої недоліки, а саме - брак часу для особистого життя і сім'ї. Цим і скористався хлопець, привівши Джулію після нічної вилазки у свій дім.

Вони непогано розважились до цього часу, і Карл помітив, що дівчина довіряє йому. І у той момент у нього не було поганих намірів, лише б довести, що його почуття, що стільки часу терзали його зсередини - справжні, і він не грає ні в яку гру.

- Оп-па... гик... при-в-віт... гик... дружбан...

На порозі своєї вілли Карл побачив Остіна, який був геть не в адекватному стані. 

Чесно сказати, оцінивши його брудний вигляд, а разом з тим і ступінь оп'яніння, Карл швидко дійшов висновку, що ще ніколи його таким не бачив. Ні, ну звісно, вони раніше напивались на всіляких вечірках, але до такого Карл ніколи не опускався.

- Остін??! Боже мій, ти де так набрався? - це було перше, що спало йому на думку спитати.

- Ем... гик... не пам'ятаю... десь там... - хтива ідіотська усмішка спливла на його обличчі. - Будеш? - запропонував п'яниця, витягаючи з-за пазухи дві пляшки з пивом, що невідомо де він встиг придбати.

- Ні, - відповів Карл, - не сьогодні.

Авжеж, зараз йому було не до випивки, адже там, нагорі, чекала на нього його богиня, і він уже передбачав насолоду, яку отримає з нею. Ще б пак, він же так довго цього чекав... Але спершу треба було спровадити звідси цього "алкоголіка".

- Чого приперся? - раптом серйозно запитав господар дому. - Що, випити нема з ким?

- А, ну... так... гик... і це теж. Якби ти знав, як мені хріново! - почав по п'яні завивати Остін. - Мені треба... а... ну той... твій батько...

- Мій батько??? - щиро здивувався Карл. - Так, ніколи б не подумав, що ти захочеш випивати зі стариганом, - хлопець все ще стояв на порозі свого дому, напівголий, що не приховалось від п'яного дружка.

- Гик... та ні... мабуть... гик... То що, він удома? В мене є... гик... серйозна розмова! - схоже, що Остін не збирався так швидко покидати дім Тейнерів.

"Серйозна розмова?" - посміхнувся в думках Карл. "Ну-ну..."

- Ні, його вдома немає, - уголос промовив Карл. - Йому щось передати?

- Не бреши... гик... - раптом зірвався на крик ранній гість, і силою відштовхнувши Карла, ввалився у коридор вілли.

- Я знаю, - самовпевнено вів він. - Містер Тейнер... гик... удома! Ау-у, ти де там? Виходь!

- О, ні, тільки не це! - пізно спохватився Карл, і зачинивши вхідні двері, помчався за гостем усередину. Взагалі-то, в його планах не було його сюди впускати. Побачив би оце все батько - дісталось би не тільки Остіну, але і йому на горіхи.

Тим часом Остін якось дістався просторої вітальні і нахабно відчинив дверцята бару, де Тейнери переховували спиртні напої. Зараз хлопцю було абсолютно начхати на те, що він безцеремонно заявився сюди і поводиться, наче хазяїн. Взагалі-то, Карл би сказав - "як невихований козел"...

- Що ти собі дозволяєш? - за таким заняттям його знайшов Карл. - Вали звідси негайно!

- А то що? - з викликом поцікавився Остін, який уже встиг відкопати і загарбати в свої рученята дорогу пляшчину віскі. - Де у вас тут бокали? - хоча, хлопець прекрасно знав відповідь, адже бував у цьому домі сотні раз.

- Слухай, іди проспись, га? Чудо природи, блін! Що тобі взагалі треба? - Карл уже й не знав, що запропонувати, аби лиш цей п'яниця покинув його дім. Зараз в його плани не входило няньчитись з придурком.

Та Остіну було геть байдуже на його слова. Похитуючись (очевидно, він уночі влив у себе доволі таки багато пійла, але йому було мало, раз прийшов за добавкою), хлопець дістав дорогі бокали, і налив собі один.

- А що, я може... гик... тобі заважаю? - усівся він на шикарний диван, що стояв посеред кімнати. - А, точно... ха-ха... у тебе баба, так? - розсміявся Остін, який своїм недолугим мозком таки допетрав, чому його так званий приятель хоче його здихатися.

Ну взагалі-то, таке було не вперше. Скільки ж Карл приводив сюди дівчат! Уміє він тримати марку... Що не кажи, а в цьому плані Остін завжди заздрив багатенькому синочку Тейнерів.

І тут нагорі почувся шум, і скоро у вітальні з'явилась Джулія власною персоною. Вона уже одяглась у свої речі, які перед тим довго шукала в різних місцях спальні Карла. Дивно, а ще десять хвилин тому вона готова була довіритись своєму коханому.

- Що тут відбувається? - запитала вона, спостерігаючи картину, яка мабуть, мала назву "Поява Остіна народу".

- Нічого собі! - з захватом вигукнув Остін, побачивши, ким є чергова пасія його приятеля, але він вчасно заткнувся. Що не кажи, та він був вражений.

І все-таки цей Карл домігся свого, зміг підкорити собі цю неприступну дівчину! А от він не зміг...

- То це... гик... і є твоя ба-... дівчина? - перепитав Остін.

- А що таке? Якісь проблеми? - замість Карла відповіла Джулія, яка була здивована такою поведінкою не менше, ніж її хлопець.

- Та ні... гик... все пречудово! - Остін уже допивав мабуть третій бокал віскі, і на його обличчі знову з'явилась диявольська усмішка.

Ще трохи, мабуть, якщо його не зупинити, то закінчивши цю пляшку, Остін піде за добавкою, або ж візьметься за пиво, яке стояло на столику. І Карл тепер, особливо, коли цей ідіот побачив те, що не повинен був бачити, мав обов'язково витурити його з дому.

- Ну що ж, хлопці, я мабуть, уже піду, - нагадала Джулія про свою присутність. У дівчини в одну мить зникло всяке бажання знаходитись у цьому домі і спостерігати за п'яною розмовою.