Останній повний місяць (2)

Розділ Одинадцятий

Останній повний місяць

(частина друга)

Як не дивно, але в Луізи у цей останній день їхнього перебування у водах Тонги, теж були на суші незавершені справи. Ближче до вечора русалка непомітно покинула своїх нових подруг і востаннє вийшла в людській подобі на цю грішну землю. Якраз наближався час сутінків, і Луіза знала, що в неї немає аж так багато часу, бо треба було встигнути повернутись до Рити, поки ще не зійшов повний місяць.

Чи жалкувала вона за цим клаптиком суші так, як її подруги? Однозначно, що ні.

І вона дуже раділа, що саме так усе для них повернулось, і вихід на сушу тепер закритий. Але жила тут одна дівчина, яка дуже сильно допомогла їй, і Луіза вважала, що з її боку буде неправильно не подякувати. Вона розшукала Джесіку і вмовила її вийти нібито на прогулянку. 

Джесіка була дуже здивована, адже одразу подумала, що в русалок з'явився якийсь новий план по завоюванню суші. Вона увесь час боялася, що Карл і Макс не витримають і знову пробачать цим монстрам. Але що тут казати, така звістка вагомо вплинула на обох друзів, і те, що вчинив Карл, її навіть порадувало. Ех, нарешті все починає ставати на свої місця...

- Ну, і що у вас сталось? - Джесіка не витримала, адже вони уже далеченько відійшли від її дому, а Луіза мовчала.

- Та все пречудово, і це завдяки тобі!

- Мені? Я щось не розумію...

Джесіка постаралась удати, ніби і справді нічого не знає, адже їй зайві проблеми не були потрібні. Ще тільки бракувало, щоб Луіза дізналась, що це вона підвела її тоді. Чомусь одразу прийшла думка, що русалка затягнула її майже за межі міста, щоб поквитатись і убити, і стало справді страшно. Адже Луіза - то не ця закохана подружка, і довго церемонитись вона не буде...

- Та ну, не прибідняйся! Я ж знаю, що ти робила все, аби розлучити нашу зіркову пару.

Настрій у Луізи був як ніколи радісним, і звісно, що в її намірах не було нічого лихого, а також вона і справді не знала усієї правди про той ранок. Хоча, навіть якби і знала, то мабуть, не засмутилась. Адже вона свого досягла і байдуже, які методи довелось застосовувати.

- Ну так, було таке... Вибач, але ваша таємниця тепер відома, і я не знаю, як бути далі, - Джесіка поводилась дуже обережно, аби ненароком не розізлити Луізу. Те, що вони не можуть бути подругами, це було ясно з самого початку, але русалка так не вважала.

- Головне, щоб інші не дізнались, а ти там постарайся якось тих двох утихомирити. Я ж знаю про ці твої штучки...

- Не хвилюйся, я якраз над цим працюю. Знаєш, вони через це побилися навіть, але я думаю, що до серйозних образ не дійде. Вони - друзі з дитинства, і я маю їх помирити.

- Знаєш, мені після випадку з Джулією якось незручно питати, але я мушу. Ти збережеш нашу таємницю? Зможеш мовчати про те, що бачила?

Так, зараз це питання неабияк хвилювало Луізу, адже тепер справа була не тільки в них трьох. Луіза вже давно переконалась, що Джесіці можна довіряти, але чи надовго? Чи встоїть вона, як було дотепер, чи може, уподобиться своєму дружку Карлу?

- Я думаю, це буде неважко. Якщо вас тут не буде, то скоро усі забудуть про цю пригоду. Тільки не кажи, що ви залишаєтесь...

- Ні, це вже неможливо! Уже все вирішено. Сьогодні після опівночі ми остаточно покидаємо ці води.

- Я дуже рада! - Джесіка не змогла стримати усмішки. - Що ж, вітаю, партнер! А знаєш, з нас би вийшла непогана команда.

Луіза погодилась із цим твердженням і у відповідь потиснула руку Джесіки, як це роблять ділові люди в костюмах.

- Тоді я думаю, нашу угоду можна вважати розірваною. Дякую тобі велике, Джесіко Хантер! Без тебе у мене навряд чи вийшло б їх розлучити... Так що тепер ми - вільні русалки!

- Рада, що змогла допомогти. І куди ви тепер?

- Не знаю, скоріш за все нас чекають підводні рифи Фіджі... А тобі я бажаю удачі! Будь щаслива разом з коханим, ти на це заслуговуєш!

- Дякую! Я вірю, що стану для Макса тою, ким не змогла стати твоя подруга. А тобі я бажаю, щоб ти нарешті здійснила всі свої мрії!

Джесіка говорила від щирого серця, і навіть погодилась обійняти морську спільницю.

Хто-хто, а вона точно не жалкувала про всю ситуацію. Вони двоє змогли досягти того, чого так хотіли, і тепер для неї настала пора завойовування Макса. Вона обов'язково зможе залікувати його душевні рани. А Луіза - тепер це просто обставина її минулого, яку треба було викинути із голови. Та й треба було радіти - русалкам нарешті настав кінець, і тут їх більше нічого не тримає. Королі суші отримали жадану перемогу...

Уже повертаючись назад, Луіза запримітила на пляжі чиюсь чітку постать. І вона могла б просто покинути це місце, вибравши інший шлях занурення в океан, якби...

- Грейсі? А ти чого тут? Захотіла взяти якийсь сувенір на пам'ять?

Розкішні чорняві локони і майже ідеальну статуру цієї русалки неможливо було не впізнати. Звісно, що Луіза не очікувала побачити тут свою подругу та ще й тоді, коли їхня доля вже вирішена.

- Теж саме можу спитати у тебе... - суворим поглядом вп'ялась Грейсі у співрозмовницю. - Хоча ні, чекай... У тебе ж тут свої справи і таємниця, про яку ми не мали б дізнатись...

- Ти все чула... - миттєво дійшло до Луізи. 

Вона і подумати не могла, йдучи на зустріч, що отак все обернеться. Вона ж спеціально приволокла Джесіку туди, де менше народу, та в ролі свідка виступила та, заради якої Луіза пішла на вагомі жертви.

- Навіщо ти стежиш за мною?

- Не смій докоряти! І скільки ти ще планувала мовчати? Я і не уявляла, що ти така підла!

Зараз правда була на стороні Грейсі, і вона була у великому гніві від того, що їй довелось тут застати. Невже вони з Джулією були настільки засліплені своїм життям, що просто не помітили змін у своїй найкращій подрузі. Це ж треба було настільки ненавидіти, щоб спланувати усю свою гру!..