Глава 19

У замку Даніеля Полум'яного панували метушня та хаос. Maalum Князя не приходила до тями. Зараз Меланіка ніби знаходилася в захисному панцирі, що не дозволяв на неї впливати стороннім руарам і не сприймав вплив цього світу. Тільки це дозволяло залишатися їй досі живою. Даніель був поруч з нею в лікарні з тих пір, як прийшов до тями. Він зараз сам був слабкий і не міг пригадати, що з ним сталося в замку. Даніель тримав її за руку, розглядаючи її змарніле обличчя.

- Я зараз не можу сканувати стан Мел, - сказав Даніель, почуваючи, як його рідна магія ледь циркулює по тілу. - Скажіть, Медсі, чому вона без свідомості? І що з нею? - запитав він у головного лікаря.

- Жоден з наших медиків не зміг визначити причини. Побачивши наслідки проведеного ритуалу, ми нічого не можемо зробити. Вона повністю закрита від наших сканувань і будь-яких інших маніпуляцій, - розвела руками Медсі.

- І ви до сих пір не знайшли того, хто це зможе зробити? - розсердився Даніель.

- У нас було не так багато часу. Ми шукаємо і робимо все, що в наших силах, - поникло відповіла Медсі, розуміючи свою безпорадність.

Даніель готовий був стерти її в порошок в ту ж секунду, але зупиняли кілька причин. По-перше, тимчасова відсутність магії. По-друге, поруч була Мел і він не хотів їй нашкодити. По-третє, в паоату увійшла Елірія. Вона увірвалася, немов ураган.

- Я відчула, що Меланіка вже тут, - захекавшись, промовила Елірія. Вона прийшла відразу ж, як відвідала Анріеля і переконалася, що з ним все в порядку.

- Ось вона, - підтвердив Даніель, будучи радий її бачити. Він сподівався, що Елірія може щось сказати про стан його коханої.

- Що з нею? - запитала Елірія.

- Ти нічого не бачиш? Нічого не можеш сказати з цього приводу? - уточнив Даніель, втрачаючи надію.

- Ні. Весь цей час я її зовсім не відчувала, - сказала Елірія. - І ніхто не побачить.

- Чому ти так вважаєш? - запитав Даніель, трохи міцніше стиснувши руку Меланіки.

- У мене таке передчуття. Якби ми знайшли її раніше, все було б інакше. Захист навколо Мел укріплюється з кожним часом, - відповіла Елірія.

- Тобто провиною цьго не є ритуал? - уточнив Даніель.

- Ні. Але саме в тому замку все почалося, тому і відповідь потрібно шукати там. Хтось ще, хто в курсі тих подій, залишився живий, - ствердно відповіла Елірія. Вона не знала звідки, але ця інформація була в її голові. Елірія не сумнівалася в правдивості своїх слів.

- Тоді ми його знайдемо. Якщо будуть які-небудь зміни в стані Мел, негайно повідомте мені, - наказав Даніель.

- Це жінка, - сказала Елірія з порожнім поглядом. Відповідь знову сама виникла в її голові.

- Можливо, це maalum Вальтеса? Але він помер, а значить їй також залишилося недовго, - припустив Даніель.

- Так, це вона. Елінор Бурес, - підтвердила Елірія, перебуваючи в прострації.

- Тоді ми її знайдемо, - сказав Даніель і, не попереджаючи Елінор, перемістився разом з нею до свого кабінету.

- Мірате! - покликав Князь. - Потрібно привести спадкоємця Сандії разом з тим артаріанцем, що знайшов Мел. Або тільки його, без Аміра, - наказав Даніель, коли тінь згустилася, що свідчило про його появу.

Через декілька хвилин Даніел  відчув появу Мірата та побачив, як з темноти вийшов Данк.

- Мені потрібен зліпок аури або зовнішності того, кого потрібно знайти. Ви особисто знали її або його? - без зайвих слів перейшов відразу ж до справи Данк.

- Ні, вона довго ховалася. Навіть не знаю, хто може бути з нею знайомим, - відповів Даніель, задумавшись.

- Я допоможу, - сказала, мовчавша до цього, Елірія.

- Ти її знала? - запитав Даніель.

- Ні, але зможу допомогти цьому артаріанцю, - відповіла Елірія.

Більше нічого не говорячи, Даніель перемістив карту, пам'ятаючи про те, як Данк шукав в попередній раз. Елірія взяла артаріанца за руку і йому вдалося зчитати всю необхідну інформацію в найдрібніших деталях. Тоді Данк зміг приступити до роботи і швидко знайшов Елінор Бурес.

Даніель схилився над картою, розглядаючи те місце, що вказав Данк. Він викликав Мірата і з його допомогою перемістився туди. Даніель не хотів більше зволікати, тому діяв якнайшвидше, не вбачаючи потреби в зайвих словах і діалогах.

Князь вийшов з порталу в темній кімнаті із заштореними вікнами. Оглядаючись навколо, він не бачив нікого живого.

- Елінор! - покликав Даніель.

- Хто тут? - почув Князь слабкий голос. Даніель відкрив штори і кімнату затопило світло. Він побачив змучену і побиту жінку, що лежала на ліжку під безліччю ковдр.

- М-м-м, - простогнала Елінор, закриваючись від променів сонця.

- Елінор, потрібна ваша допомога, - сказав Даніель, наближаючись до жінки.

- Хто ви? - запитала Елінор, тому що не могла розгледіти нічого чутливими після світла очима.

- Я - Даніель Полум'яний. Якщо Вам ще важлива Меланіка, прошу Вас про допомогу. Вона не приходить до тями і ніхто не може знайти цьому причини, - пояснив Даніель мету свого прибуття.

- Меланіка... Як я винна перед цією дівчинкою. Чим можу допомогти? - гірко прошепотіла Елінор.

- Ви не проти того, щоб піти з нами? - запитав Даніель і, після згоди Елінор, вони змогли переміститися в лікарню до Меланіки.

Мірат відразу ж покинув їх і вони залишилися в палаті втрьох.

- Дівчинко моя, пробач, що не змогла все виправити, що не змогла вас захистити. Мені залишилося недовго, але я спробую допомогти тобі хоча б зараз, - тихо сказала Елінор, присівши поруч з Мел.

Даніель спостерігав як жінка, зібравши всі свої залишки сили, почала плести заклинання. Він хотів її зупинити, припускаючи, що Елінор може нашкодити його Єдиній, але не встиг. Жінка викинула в його сторону руку і він застиг у часі. Далі Елінор початку плести інше заклинання. Вона могла допомогти Елінор тільки одним способом, тому діяла негайно, доки її сила ще була при ній.