Глава 20

Меланіка б вічність милувалася тим, як Даніель тримає їх маленьку доньку на руках. Її серце переповнювала ніжність від одного цього виду. Дан так акуратно притискав її тендітне тільце до грудей і з такою любов'ю дивився в її личко. Малятко доторкнулося пальчиком до підборіддя тата і чоловік відчув, що його наповнила енергія. Даніель здивувався, що дочка вже може користуватися магією.

- Ти бачила, mea maalum? Вона з такою легкістю керує магією. Це якась аномалія. Ніколи про таке не чув, - захоплено промовив Даніель.

- Я більше не відчуваю магію ні навколо, ні всередині себе, - сумно сказала Меланіка.

- До тебе вона не повернулася? Все таки Вальтес домігся чого хотів і зміг відібрати твою магію, але ціною свого життя, - сказав Дан.

- Так. Наша дочка залатала мою ауру, але не змогла повернути мені магію. І це щастя, що я залишилася жива і спромоглась дати їй життя, - відповіла Меланіка.

- Дивись, вона заснула, - прошепотів Даніель, похитуючи дівчинку на руках.

- Дійсно. Вона, напевно, втомилася. Потрібно покласти її в ліжечко, - посміхнувшись, промовила Меланіка, оглядаючись навколо. - Але тут такого немає.

- Я можу віднести її в дитячу кімнату. За нею там доглянуть і в разі чого покличуть мене. Почекаєш тут? - запитав Даніель і, отримавши згоду своєї maalum, перемістився.

Його відсутність була не довгою, але, тим не менш, Мел змогла швидко викупатися. Вона встигла знайти заховані двері, що вели до ванної кімнати.

Дівчина якраз вилізла з ванни і шукала щось, в що можна було переодягнутися, коли за її спиною несподівано з'явився Даніел . Він притулився до її голого тіла, погладжуючи живіт і спускаючись рукою нижче. Дан поцілував свою кохану в шию, гарячим шепотом зізнався, як він нудьгував і як сильно її хоче. Меланіка відчувала його бажання, що впиралося їй позаду.

- Вибач, але моє тіло зараз не в кращому стані. Після народження дитини, мені потрібно трохи більше часу на відновлення, - попередила Меланіка, розвертаючись в його обіймах і цілуючи коханошо в губи.

- Ти права. Просто вид твого голого тіла звів мене з розуму. І ти стала ще красивішою - хрипко прошепотів Дан, пробігши кінчиками пальців по спині дружини. Він поцілував її розкриті від задоволення губки. Даніель не міг насолодитися нею, продовжуючи пестити ці вабливі вуста.

Але довго побути вдвох їм знову не дали. Посеред палати відкрився портал і з нього вийшов один з близнюків.

- Князю! У мене термінове донесення, - покликав Натан.

- Що там трапилось? Не дають з дружиною побути наодинці, - пробурчав Даніель, наостанок поцілувавши Мел, і вийшов за двері ванної кімнати.

- Володар прийшов до тями і хоче Вас бачити, - відрапортував руар.

- Хто зруйнував заклинання? Гаразд, це ми дізнаємося пізніше. Приведи до Володаря і Головнокомандуючого. Я скоро буду, - наказав Даніель.

- Так, Князю, - відповів Натан.

Даніель повернувся до Меланіки і попередив її про свій тимчасовий відхід. Він дав їй захисне кільце, яке наказав зробити після її першого зникнення, але не мав можливості віддати раніше.

- Я накажу принести тобі одяг і скоро повернуся. Не можу залишити тебе знову без захисту, тому одягни кільце зараз і більше ніколи не знімай. Воно вбереже тебе від будь-яких магічних впливів і заклинань, - сказав Даніель і, дочекавшись доки Меланіка надіне кільце, попрощався і зник у воронці порталу.

Коли Даніель пішов, Меланіка знайшла якесь лікарняне вбрання і вирішила одягти хоча б це. Вона радісно засміялася і пірнула спиною в ліжко, розгорнувши руки в сторони. Зараз дівчина була безмежно щаслива, що повернулася до чоловіка, що у них з'явилася донька.

Полежавши так ще трохи, Меланіка почула стук у двері і поспішила відчинити їх, очікуючи, що це за наказом коханого принесли чистий одяг. Яке ж було її здивування, коли вона побачила, хто саме був за дверима.

- Таніка? - шоковано прошепотіла Мел, відступивши на крок назад.

- Здрастуй, тварюко, - сказала Таніка, закривши двері і наступаючи на Меланіку.

- Що ти взагалі тут робиш? Як сюди потрапила? - запитала Мел, відступаючи.

- У мене залишилися зв'язки в замку, моя чарівність переконує багатьох, - хіхікнула Таніка, щось згадавши. - А що тут роблю? М-м-м, я скоро буду втікати, тому прийшла сказати, як сильно ненавиджу тебе. Ти зіпсувала все, що ми так довго планували. Ти забрала мого Даніеля... - шипіла Таніка, як змія, мало отрутою НЕ плюючись.

- Що? Я повинна була спокійно померти в вигоду ваших дурних планів? - обурилася Меланіка. - А за мого чоловіка не говори своїм поганим ротом, він би ніколи не подивився на таку фальшивку, - продовжила дівчина, припинивши відступати. Вона, навпаки, зробила крок до неї, збираючись гарненько стукнути. Мел замахнулася для удару, але Таніка змогла перехопити її руку і кинути на ліжко.

- Ха-ха, що ж ти можеш проти мене? Не знаю, як Даніель взагалі міг тебе вибрати! - злобно засміялась Таніка, розглядаючи дівчину зверху донизу.

- Він мене покохав, - відповіла Меланіка і, зробивши різкий випад, накинулася на Таніку.

- А-а, що ти робиш, тварюко? - заверещала Таніка, коли її схопили за волосся.

Зав'язалась бійка. Меланіка була ще слабкою після ритуалу і народження доньки, тому Таніка, незабаром, з легкістю скрутила її та завалила на підлогу. Сили, очевидно, були не рівні, тому це був хороший шанс однієї з дівчат поквитатися з іншого. Таніка, притискаючи тріпотівшу дівчину, змогла іншою рукою витягнути з порталу кинджал і всадити його в груди супротивниці. Мел вигнулась від болю і спробувала скинути з себе колишню прислугу Даніеля, але не змогла зрушити її. Вона дряпалася з останніх сил, але від цього ще швидше відключилась, більше не пручаючись. Таніка дивилася, як суперниця втрачає сили і кров, вмираючи на очах, і насолоджувалася цим видовищем.

***

Тим часом в іншій палаті перебував Анріель. Він уже майже відновився після операції з порятунку Меланіки, але продовжував прикидатися слабким, щоб його кохана піклувалася про нього. Елірія бачила, що з Анріелем вже все в порядку, але їй так само хотілося побути з ним, тому вона йому підігравала. Вони не хвилювалися ні про кого і ні про що, доки не з'явився Мірат.