Епілог

Похорони Володаря Нікоса проходили на наступний день. Його тіло перенесли в священне місце до решти померлим Володарів Темної Імперії. Це була печера з особливим значенням для руарів. Вважалося, що саме через це місце колись могла приходити в світ Ельдон сама Смерть. Тут відчували особливу сильну темну енергію, яка не була непідвладною нікому з живих.

Навколо зібралися безліч високопоставлених людей і не тільки, а так же Правителі деяких країн, з якими підтримувалися дружні відносини. Вони віддавали данину померлому Володареві. За кілька століть його правління, Темна Імперія значно стала перевершувати інші держави. Нікос зробив безліч реформ в освітній, військовій та науковій сферах, що і призвело до посилення могутності.

В цей же день в усі куточки Темної Імперії були відправлені вісники про те, що Володар Нікос помер, а замість нього до влади прийшов Даніель Полум'яний. Тому руари також сумували в цей день. Ніхто не знав, що їх може очікувати в майбутньому. Влада змінилася, а значить, очікуються зміни і невідомо в хорошу чи погану сторону вони приведуть Темну Імперію. Але новина про те, що Володар Даніель вже одружений і має дитину, заспокоїла і при цьому шокувала всіх. Коли руари побачили їх втрьох на фотографії, яка була висвітлена у всіх можливих газетах і журналах, вони невимовно зраділи, вважаючи, що цей союз дійсно посланий їм згори.

Повернемося до того, що відбувалося в столиці Темної Імперії. Коли закінчилася урочиста частина похорону, в замку Даніеля Полум'яного, як нинішнього Володаря Темної Імперії, зібралися Правителі сусідніх країн. Вони облаштувалися в залі нарад і обговорювали зміни, які могли відбутися. Правителі інших країн хотіли скористатися шансом і відхопити частину території Темної Імперії, сподіваючись на юність і слабкість нового Володаря. Але Даніель зміг довести їм, що він гідний цього звання і має достатньо мудрості і сили, щоб Темна Імперія залишалася все такою ж могутньою.

В цей час члени правлячих родин перебували в іншій частині замку. Вони весело перемовлялися, час від часу, зриваючись на сміх. Окремо від усіх стояли чоловік і двоє жінок, на руках однієї з яких спало немовля.

- Лана, якщо ти ще раз кудись пропадеш, я сама прийду і вб'ю тебе! Знаєш, як я хвилювалася? Ніхто не міг сказати, де ти, а коли тебе знайшли, то мене відмовилися до тебе відправити, - пробурчала Оля, грізно поглядаючи то на подругу, то на свого чоловіка.

- Уже все пройшло, не потрібно більше за мене переживати. І ти, і я пройшли цей тернистий шлях і, сподіваюся, попереду нас чекає тільки щастя і кохання, - відповіла Меланіка, заколисуючи доньку на руках.

- Я теж на це сподіваюся. Але мені ось що ще цікаво... Коли ти встигла виносити і народити дитину? Невже у жителів цього світу це відбувається так швидко. Чи це не ваша дочка? - запитала Оля, заплутавшись. Вона бачила подругу, коли прийшла до тями, але у неї зовсім не було видно живота.

- Це моя дочка і ні, в цьому світі дітей виношують десь так само, як на Землі. Мені допомогла прискорити цей процес мама. Тільки не питай як, - відповіла Мел, посміхнувшись на наївність подруги.

- Як Дан відреагував на новину, що став батьком? Як назвали дівчинку? - засипала Оля питаннями Меланіку.

Вони стояли втрьох і перемовлялися про все і ні про що ще деякий час, доки на них не налетів вихор з двох хлопчаків. Вони оточили Аміратінаріна з двох сторін, смикаючи кожен на себе, поперемінно питаючи всякі дурниці.

- Братику, братику... - запитували два хлопчика, схожі як дві краплі води - обидва чорняві зі смаглявою шкірою і нескладною фігурою підлітків. Можна було помітити їх схожість з Аміром, навіть родимки навколо очей були так само розташовані.

Хлопчаки увірвалися в їх відокремлений простір, несучи хаос і море вражень. Вони з цікавістю досліджували все навколо, в тому числі і маленьку Касандру.

- Вона така гарна, - сказав один з братиків, коли дитина розплющила очі і беззубо засміялася від його дотику до її щоки.

- Ось і знайшли тобі наречену, - засміявся Аміратінарін над вразливим молодшим братом.

- Ця малявка? Не потрібна мені така наречена! - голосно відповів хлопчик, зніяковівши, і втік. А слідом за ним пішов і його близнюк.

Троє дорослих здивовано переглянулися на таку реакцію і весело засміялись. Але ніхто з них не міг уявити, що ці слова виявляться віщими.

- А у Вас тут весело я дивлюся, - посміхаючись, сказала Елірія, підійшовши до компанії.

- Як ти себе почуваєш? - стурбовано уточнила Меланіка, побачивши дівчину.

- Уже все в порядку. Якби Анріель не витягнув мене з того світу, то зараз я з вами не розмовляла б. Мені пощастило, адже секунда зволікання і моя доля здійснилася б, як і говорили Провісниці, - відповіла Елірія з болем в голосі.

- Про що ти? - уточнили в один голос Мел і Оля.

Елірія почала розповідати їм про пророкування, коли до них приєднався Анріель. Він обійняв свою кохану, підтримуючи і даючи відчуття захищеності. Вона настільки розчулилася, розповідаючи про все, що так довго тримала всередині, як звикла ніколи не висловлювати сильних емоцій, що Анріель змушений був забрати її.

Незабаром нарада у Володаря закінчилась і всі гості потроху розбрелися по своїм країнам. Оля слізно прощалася з Меланікой, обіцяючи їх часто відвідувати і запрошуючи в гості.

Настав вечір. Меланіка поклала доньку спати, потім відправилася до Даніеля. Вона знайшла його в кабінеті, заставши за розгляданням документів. Вона сіла до нього на коліна, відволікаючи від справ.

- Як пройшла нарада? - запитала Меланіка у чоловіка.

- Все добре. Я зупинив всі нарікання проти мене, - відповів Даніель, пересаджуючи Мел на стіл. - Нарешті, ми одні.

Дан став стягувати з коханої дружини одяг, цілуючи кожну оголену ним ділянку. Меланіка важко дихала від його чуттєвих дотиків. Вона вже не змогла стримуватися, вигинаючись при цьому та голосно простогнавши.