Моя люба, Кетрін

Наречена вітру (пісня)

На берегу стоїть дівчина
Вуста червоні, як калина.
А коси вітер розплітає
Додому більше не пускає.

Ой вітре, вітре пусти мене додому.
Я повернусь і не скажу нікому.
Що побралась я з вітром серед ночі.
Хочу я бачить материнські очі.

З тобою вітер пострічалась серед поля
Ну, що ж, напевно, така вже моя доля.
С тобою буду по світу літати.
Лиш пусти навідати мати.

Подобається

#278 в Різне
#13 в Поезія

Відредаговано: 26.02.2023