Моя Маленька таємниця

Розділ 8

Машина Олексія під‘їхала до під‘їзду Олі.

- На чай запросиш? – посміхаючись запитав чоловік. Досі надіявся, що зможе відволіктися.

- Мені здається кави у кав‘ярні вистачило на сьогодні.

- А я би ще випив би і чаю. – хитро дивлячись на неї сказав він.

- От вдома і вип‘єш. – твердо відповіла вона.

- Ти чого?

- У мене є принцип – ніколи не зв‘язуватися з чоловіками у яких стосунки або які закохані.

- Але ж я ні під одну з цих категорій не підходжу, тож не розумію в чому проблема. – вдаючи ніби і справді не розуміє промовив чоловік.

- Ти або за дурепу мене маєш, або намагаєшся обманути сам себе.

- Що? Та про що ти говориш?

- Міла… Ти ж закоханий у неї по самі вуха.

- Дуже смішно… - фальшиво засміявся він.

- Досить притворятися! Чомусь ти промовив її ім‘я, коли ми зайшли у кав‘ярню, а не ім’я свого брата. – жінка твердо, але одночасно співчутливо дивилася на нього. - Та і ти ж з неї очей весь вечір не зводив. І я вже мовчу про вашу переписку.

- А звідки…

- Звідки я знаю про переписку? – перебила вона його. – Важко було не помітити. Дивно, що Сергій нічого не зрозумів.

- Та я намагався підколоти її. Пожартувати над нею. А то, знала б ти, яка  вона самовпевнена та горда, що аж бісить. - закотив очі Олексій.

- Ага, точніше – така самовпевнена та горда, що ти сходиш з розуму від неї. – посміхнулася Оля, а от Олексій навпаки спохмурнів. – По твоїй реакції видно, що я права. – жінка відкрила двері і хотіла була вийти з машини, але зупинилася. – І ще одне… Повір мені, ти їй теж не байдужий. Далеко не байдужий. – вона мило з посмішкою глянула на чоловіка і пішла.

- Що? Маячня якась… Я не байдужий Мілі… А якби це справді було так, то що тоді? – він боляче всміхнувся. - Та про що ти взагалі думаєш, Льоша? Ти дратуєш її і на тому все. – він завів автомобіль і рушив.

 

***

 

Наступного дня Сергій з самого ранку поїхав на роботу, а я присвятила свій час новій картині.

Поставила собі мольберт на кухні (я любила там малювати), включила музику – новий джазовий альбом Роббі Еванса, зробила собі капучіно, і підспівуючи взялася до справи .

У голові постійно стояли картинки вчорашнього вечора, та я ще й до того так занурилася в роботу, що і не помітила як позаду хтось підкрадався.

 

***

 

Олексій приїхав, типу навідати брата, хоча сам добре розумів, що головною причиною було не це.

Чоловік подзвонив у двері - ніхто не відчинив, про те було добре чути, що з квартири лунала музика.

Він прислухався:

- Хм… Якщо не помиляюся, одна із нових пісень Роббі Еванса. – він ще раз подзвонив, а після постукав. Ситуація не змінилася. – Чорт. У них там все нормально? – чоловік натиснув на ручку дверей і вони відчинилися.

- I love you. Yes, I love you… - наспівувала я собі під ніс.

«Схоже Міла вдома сама.

Малює щось і співає». - засміявся чоловік, і декілька секунд поспостерігав, а тоді підійшов трохи ближче і заглянув з-за моєї спини.

«Це ж нічний пейзаж озера, де ми були.

Приголомшева картина».

- А ти і справді шалено талановита. – несподівано пролунало за спиною.

- Господи! Льоша! – я аж підскочила із стільця. – Ти скоро мене до інфаркту доведеш своїми неочікуваними появами. – важко дихаючи промовила я.

- Пробач. Я стукав,  дзвонив та ніхто так і не відчиняв. Та було чітко чути як грала музика, і я подумав, а рапто щось трапилося, тож вирішив зайти.

- Я… Я трохи захопилася. – посміхаючись сказала я.

- Та я бачу. В тебе он аж на обличчі фарба засміявся чоловік і взявши серветку біля мольберта почав витирати пляму на моєму лиці.

«Яка ж вона мила…

Цей дещо незграбний пучок, в який вона зібрала своє волосся, фарба на обличччі і посмішка, яка пробирає мене до мурашок.

Дивився б на цю картину вічно».

 

Наші очі зустрілися, і після декількох секунд паузи я зупинила його руку:

- Не зважай. Я потім сама все зітру.

- Як скажеш…

- Можливо, чаю чи кави? Ще є капучіно, але знаю ти його не любиш, тому не пропоную. – посміхнувшись сказала я.

- Каву. – роздивляючись картину сказав Олексій, а тоді сів за стіл. – Роббі Еванс?

- Ага. Новий альбом. Мій улюблений співак.

- У тебе хороший смак. Мені теж він подобається. Я часто  вмикаю його музику, коли малюю.

- Пісні Роббі мене завжди надихають.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше